Митрополит Луцький і Волинський Михаїл очолив Божественну Літургію у церкві Вознесіння Господнього, що в Горохові (Луцький р-н), з нагоди храмового торжества.
Під час зустрічі керуючого єпархією привітали вихованці гурту-студії «Кобзарик». Ці діти водночас прислуговують у храмі.
Разом із високопреосвященним молилися старший декан району і настоятель цього храму протоієрей Андрій Сидор, берестечківський декан протоієрей Микола Качмар, інше духовенство, серед парафіян був, зокрема, міський голова Віктор Годик.
Владика привітав о. Андрія з 35-літтям священничої хіротонії (у 1991 р. цей особливий день, 16 травня, припав на Вознесіння), вручивши йому високу загальноцерковну відзнаку – орден Великомученика Юрія Переможця. Душпастиря нагородив Митрополит Київський і всієї України Епіфаній відповідно до подання керуючого нашою єпархією. Також орденом Святої великомучениці Варвари від імені Предстоятеля Церкви відзначено керівника дитячої студії «Кобзарик» Любов Мосієвич. Інших активних вірян нагороджено архієрейськими благословенними грамотами.
Архівні документи свідчать, що від 1583 р. містечко мало свою церкву. 1814-го в Горохові було зведено Свято-Миколаївський храм, проте невдовзі його знищили. На цьому місці розпочалося будівництво нового Божого дому. В 1844 р. освятили церкву Вознесіння Господнього.
На честь відміни кріпосного права у Горохові побудовано і Вознесенську каплицю, проте радянська влада зруйнувала цю божницю, а на її місці встановила танк. Під час Другої світової війни дзвони храму зникли. Ймовірно, їх зняли й забрали німці або сховали парафіяни. Пізніше їх шукали, та не знайшли.
До 1992-го храм був мало розписаний. А з 1992 р. розпис проводили іконописці Олександр Корецький (лауреат обласної премії ім. Йова Кондзелевича), Володимир Гетьманчук, Ігор Івашко та ін. Протягом 1994–1995 рр. за почином протоієрея Андрія Сидора відновили каплицю.
У церкві є старі ікони Почаївської, Базарської, Цегівської Божої Матері. Почаївською вона називається тому, що Бог боронив православних після молитви перед нею в Почаївській обителі, Базарською – бо зберігалась у Базарському монастирі (Житомирщина), Цегівською – бо після припинення діяльності Базарського монастиря була передана у церкву села Цегів на Горохівщині. Також тут знаходяться інші образи волинської школи іконопису.
