З нагоди престольного празника митрополит Луцький і Волинський Михаїл у храмі Вознесіння Господнього очолив Божественну літургію.
У відправі взяли участь старший декан і настоятель протоієрей Андрій Сидор, інше духовенство благочиння, багато мирян.
У проповіді владика зазначив, що «до неба піднімаємо серця». Варто не забувати: ми є образ і подоба Божі. Суть цієї божественної величі – у перемозі над смертю, вознесінні Ісуса Христа, сама ж велич – у Бозі. Тож піднесений стан, який ми відчуваємо при цьому, і є щастя. А підноситися нам треба розумом, душею, серцем. І тоді все буде, у тому числі перемога. Найперше треба працювати над собою, бо сенс нашого життя – у єднанні з Творцем і прославленні Його. У перемозі над собою важливо, щоби перемогти гріхи свої. Потрібно перед Господом бути щирим, не лицемірити – і тоді будемо щасливі.
Традиційно високопреосвященний вручав церковні нагороди. Зокрема, благословенними грамотами відзначено представників волонтерського центру «Твори добро» Горохівського фахового коледжу Львівського національного університету природокористування (ЛНУП).
Архівні документи свідчать, що від 1583 р. містечко мало свою церкву. 1814-го в Горохові було зведено Свято-Миколаївський храм, проте невдовзі його знищили. На цьому місці розпочалося будівництво нового Божого дому. В 1844 р. освятили церкву Вознесіння Господнього.
На честь відміни кріпосного права у Горохові побудовано і Вознесенську каплицю, проте радянська влада зруйнувала цю божницю, а на її місці встановила танк.
Під час Другої світової війни дзвони храму зникли. Ймовірно, їх зняли й забрали німці або сховали парафіяни. Пізніше їх шукали, та не знайшли.
До 1992-го храм був мало розписаний. А з 1992 року розпис проводили іконописці Олександр Корецький (лауреат обласної премії ім. Йова Кондзелевича), Володимир Гетьманчук, Ігор Івашко та ін.
Протягом 1994–1995 рр. за ініціативи о. Андрія відновили каплицю.
У церкві є старі ікони Почаївської, Базарської, Цегівської Божої Матері. Почаївською вона називається тому, що Бог боронив православних після молитви перед нею в Почаївській обителі, Базарською – бо зберігалась у Базарському монастирі (Житомирщина), Цегівською – бо після припинення діяльності Базарського монастиря була передана у церкву села Цегів на Горохівщині. Також тут знаходяться інші образи волинської школи іконопису.
