Пояснював, відповідав на це й дотичні запитання голова інформаційно-видавничого центру єпархії протоієрей Віталій Собко у черговій передачі «Духовна абетка» в ефірі «12 каналу».
Він одразу ж зазначив, що ця тема багатьом священнослужителям є «незручною». Адже навколо цього побутує багато стереотипних суджень. Тому його головне завдання – розповісти, звідки береться у людей негатив, спокуси, неприємні думки, а також сформувати правильну думку щодо складання пожертви Богові.
«Прикладом жертовності, пожертви для людей є… сам Господь. Він, досконалий Сам у Собі, з великої любові створив світ, нас із вами. Говорячи про пожертву на храм, Богові, ми повинні відштовхуватися від цієї любові. Якщо ми насправді любимо Господа, Його храм, духовних служителів, наша любов буде якось проявлятися. У Євангелії від Іоана Богослова сказано: „Так Бог полюбив світ, що дав Сина Свого єдинородного, щоб кожен, хто вірить у Нього, не загинув, а мав життя вічне“. Тобто найвища пожертва Бога людству – Його Син, аби світ мав можливість зцілитися цією пожертвою, цією любов’ю», – розповідає священник.
Він навів приклад турботи чоловіка й дружини одне про одне та своїх дітей. Про подарунки, які вони роблять, віддають своє тепло і любов, спільно проводять час, і це, вважає душпастир, теж є пожертвою в ім`я любові до ближнього. А любов – це і є Бог, прояв дієвої любові – це і є пожертва Богові.
«З любові має виникати бажання жертвувати, дарувати себе. Треба розуміти, що підтримка храму – це не тільки порив душі у певний момент, це дійсно обов`язок, це те, що потрібно робити, як, наприклад, виконувати домашні сімейні обов`язки. Є люди, які вважають, що жодної матеріальної діяльності не повинно бути у храмі. Все має бути добровільно, на розсуд людини. І так повинно, в принципі, будуватися життя. Жодних потреб і турбот не буде у Царстві Небеснім. Але поки ми є частиною церкви земної, то є і піклування земні», – пояснює клірик.
Він наводить цитати з Євангелія від Луки та Йоана, де є докази того, що піклування були і в час Ісуса Христа, що були пожертви на потреби спільноти. А от щодо того, скільки потрібно сьогодні складати пожертви на храм і як це правильно зробити, о. Віталій нагадав зі Старого Завіту – про десятину, яку миряни жертвували на храм. «Сьогодні цього явища парафіяни не дотримуються буквально. Але десятина залишається певним орієнтиром, підказкою. І справа не в сумі пожертви на храм, а в щирості. Важливо, з якого мотиву людина це робить».
Також він пояснює, чому некоректно називати визначені пожертви за свічки, звершення таїнств, обрядів «платою», вживаючи такі новомодні слова, як «такса», «прайслист» тощо. Так, парафіяльні ради переважно визначають розміри пожертв, однак ніхто не може відмовити людині в задоволенні певної духовної потреби, якщо вона не має можливості скласти пожертву.
Благодать Божа, яку вірні отримують у храмі, не вимірюється жодними цифрами. Вона безцінна й дарується Господом нам безкоштовно. Тому треба чітко розмежовувати: не «плата за послугу» згідно з «тарифом», а тільки пожертва Богові, на храм, пожертва з любові до Спасителя і Його церкви, підкреслив о. Віталій.
У майже півторагодинному випуску також ідеться: про те, хто більше зацікавлений у пожертві, – той, хто дає, чи той, хто отримує; як священнослужителі мають правильно ставитися до одержаних матеріальних благ; чому серед духовенства трапляються зловживання і як на це реагує церковна влада тощо.
Програма «Духовна абетка» – спільний проєкт «12 каналу» та єпархіальної телестудії «Собор». Ведуча Марія Вавринюк. Усі випуски можна переглянути за цим посиланням.
