Страсною седмицею, або Страсним тижнем називається останній тиждень перед Великоднем, присвячений спогадам про останні дні земного життя Спасителя, про Його страждання, розп'яття, хресну смерть, поховання.
Цей тиждень особливо шанується християнами. «Всі дні, – йдеться в церковній книзі Синаксар, – перевершує Свята і Велика Чотиридесятниця, але більше Святої Чотиридесятниці – Свята і Велика седмиця (страсна). Називається ця седмиця Великою не тому, що її дні або години більші, але тому, що в цю седмицю здійснилися великі і надприродні чудеса і надзвичайні діла нашого Спасителя». Кожен день Страсного тижня – великий і святий, і в кожен із них у храмах відправляються особливі служби.
Увечері середи в церковних співах замовкають звуки плачу і нарікань грішної душі людської й настають дні іншого плачу, що пронизує все Богослужіння, – плачу від споглядання страхітливих мук і хресних страждань Самого Сина Божого. Отці Церкви так склали і розташували Відправи Страсної седмиці, що в них відбиваються всі страждання (страсті) Христові.
У день Опрісноків за старозавітнім Законом слід було заколювати і їсти пасхального агнця (ягня). І коли настав час, щоб перейшов Спаситель від світу цього до Отця (Ін. 13, 1), Ісус Христос, Який прийшов у світ «виконати Закон», послав Своїх учеників Петра та Йоана в Єрусалим «приготувати пасху», тобто пасхальну трапезу. Її Він мав замінити Пасхою новою – Тілом і Кров'ю Своєю.
З настанням вечора Господь прийшов із дванадцятьма учениками у велику простору горницю одного єрусалимлянина (Мк. 14, 12–17) і возліг біля трапези: у ті часи було прийнято їсти напівлежачи. Уставши після вечері, Він умив ноги Своїм учням. Омивання ніг є першою з подій, які згадуються у Великий четвер.
Церква не тільки словесно згадує омивання ніг апостолів, а й за прикладом Господа і Вчителя здійснює за богослужінням у четвер особливий обряд умивання ніг пресвітерів єпископом. Тож Ісус Христос звершив Пасху спочатку за Законом Мойсеєвим, а потім установив і Пасху нову – велике таїнство Євхаристії. Встановлення таїнства Святого Причастя є друга подія, яку Православна Церква згадує у Великий четвер. Воно, встановлене Господом перед Своїми стражданнями і смертю, за Його заповіддю «Це чиніть на спомин про Мене», відтоді й досі безперервно відбувається на численних престолах Христової Церкви.
На вечері Господь виразно передрік ученикам, що один із них зрадить Його.
Була вже ніч (Ін. 13, 1–30). Припинивши суперечку апостолів про першість (вона між ними повинна полягати не в пануванні й володінні, а більший серед них має буде меншим і старший, як слуга), та передбачивши апостолам спільну спокусу, а Петру – триразове зречення від Христа, Своє явлення їм після воскресіння у Галілеї, Господь увійшов з ними в сад Гефсиманський (Лк. 22, 24–28; Мф. 26, 30–35).
Тут почалися Його страсті, спочатку душевні, а потім і тілесні. Господь сказав ученикам сидіти на місці, Сам же пішов молитися й тужити. Під час молитви Господь триразово підходив до учнів і говорив їм: «пильнуйте і моліться, щоб не впасти в спокусу: дух бо бадьорий, плоть же немічна». Але учні не могли молитовно пильнувати з Господом, бо очі їхні обважніли.
Відрізняється цей скорботний день від інших днів року також особливими, повними глибокого змісту Богослужіннями. На Ранній у Велику п'ятницю Православна Церква урочисто виголошує Благовістування про страждання і смерть Боголюдини, розділене на 12 читань, званих Страсними Євангеліями.
Читання 12-ти Євангелій у Велику п'ятницю бере початок від передання апостольського. Згідно з давнім звичаєм, читання Страсних Євангелій проводиться серед храму, а віруючі стоять із запаленими свічками, які потім розносять по домівках.
Велика п’ятниця є днем великої скорботи. З упевненістю можна сказати, що цей день став найстрашнішим в історії людства, бо юдеї віддали на розп’яття на хресті Господа Слави. Очікуваний Месія був відкинутий більшістю Свого народу. Той, Кого проповідували пророки, приніс Себе в жертву за гріхи світу.
Літургія у Страсну п’ятницю не звершується, оскільки Церква закликає своїх вірних чад до скорботних спогадів про смерть Господа Ісуса Христа на хресті.
