
Великомученика Феодора Тирона (бл. 306). Преподобного Феодора, мовчальника, Печерського, в Дальніх печерах (ХІІІ). Праведної Маріамни, сестри апостола Филипа (І). Знайдення мощей мученика Мини Калікелада (867–889)...
Цитуючи Святе Письмо, він нагадав, що Царство Небесне здобувається силою, тобто тяжко працюючи, багато проводячи часу в молитві. Але в сучасному світі людина часто перебуває у гонитві за матеріальними благами і забуває, що головне – духовне. Жертовність і любов мають бути безкорисливими, і так можна заслужити спасіння, каже душпастир.
«Господь у Євангелії говорить чітко: праведники на суд не приходять. Такі люди після смерті успадковують Царство Небесне і душі їхні перебувають в іншій субстанції, де не потрібні жодні матеріальні речі. Але, на жаль, є ті, хто не змогли себе підготувати, є люди, які вели безрозсудне життя, не мали духовного вектора, жили без покаяння… Часто в молитві просять у Бога, щоб не спіткала нагла смерть, тобто несподівана смерть. Люди хочуть підготовленими постати перед Богом. От, власне, за ті душі ми молимось під час поминальних богослужінь», – розповів духівник.
Він нагадав, що Господь, будучи на хресті, молився за тих іудеїв, які з нього насміхалися. Тому й «ми так само молимося, маючи надію, просимо у Бога в ім`я Ісуса Христа, щоб Він змилувався над нашими ближніми, які померли в гріху, бо, можливо, не знали чи не усвідомлювали, що робили». За них приносимо пожертви, які потім роздаються потребуючим, убогим, щоб і вони молилися за спочилих.
«Багато хто до цього ставиться скептично. Але я знайшов для себе дуже цікаву відповідь в одного французького філософа і мислителя, науковця, який був глибоко віруючим. Його колеги, перебуваючи у нерозумінні, ставили запитання: як можеш вірити в Бога, коли ти світило науки, багато чого знаєш. І він дав їм просту відповідь: колеги, якщо я вірю в Бога, а Його немає, то не втрачаю нічого, бо прожив благочестиве життя – не крав, не вбивав, діяв згідно з Євангелієм, був нормальною, чесною людиною. І не шкодую про це. Але якщо я не віритиму в Бога, а Він є, то я втрачаю все. Що людину чекатиме у вічності, залежить від неї самої, наскільки вона себе до цього підготує. Ніколи не пізно розпочинати процес свого спасіння», – підсумував ігумен Никодим.