
Спомин Таємної вечері. Священномученика Симеона, єпископа Персидського, i з ним мучеників Авделая й Ананiї, пресвiтерiв, Хусдазата (Усфазана), євнуха, Фусика, Азата, мучениці Аскитреї та iнших багатьох (344)...
Екологічна робота останніми роками стає дедалі помітнішою в церковній діяльності. Адже природне середовище зазнає все більшого тиску з боку людини, яка забуває, що це – творіння Боже. Ідеться не тільки про відповідну тематику проповідей, а й суто практичні справи. Так, священнослужителі на чолі з владикою Михаїлом, студенти Волинської православної богословської академії багато разів відгукувалися на прохання лісництв висаджувати ліс на місці викорчуваних ділянок. Навколо деяких храмів закладено сади і сквери. А розарій біля кафедрального собору Святої Трійці радує очі більшу частину року.
Однак цього далеко не достатньо. Бо вже за кілька кроків від квітників, що оточують Божі доми, часто-густо починається «територія безкультур’я»: повсюдне сміття стало ганебною дійсністю наших сіл і міст. Особливо це видно по лісах та інших зелених відпочинкових зонах.
Тож діяльність нового підрозділу духовного управління дуже на часі. Становище треба негайно рятувати. Там, де діє православна громада, наше ставлення до природи як Господнього дару повинно бути зразковим.