Про особливості капеланського служіння в умовах війни йдеться в інтерв’ю з камінь-каширським деканом протоієреєм Володимиром Мицьком (сайт ukrinform.ua). Як розповів панотець, нині він служить у 14-й ОМБр ім. Князя Романа Великого, а починав волонтером. Тепер військовим капеланам дозволили носити зброю для безпеки і захисту, за рішенням Синоду. Але завжди зброя священника – це хрест і слово Боже. Віра на війні – понад усе. Вона дає духовну підтримку й атеїстам, які починають вірити. Де б не був о. Володимир, він поширює слово Боже, не зважаючи на конфесії.
Війна жахлива тим, що ворогом є диявол у людській подобі, каже священник. Він прийшов забрати у нас віру, культуру, державу, життя – усе цінне, що дав нам Господь. І нам треба захищатися.
Серед душпастирів, котрі служили на окупованих територіях, чимало з Московського патріархату, які закрили храми і втекли. Інші ж там проводять богослужіння українською мовою, розуміючи, що ризикують. Священник за будь-яких обставин повинен зберігати спокій і витримку, бо він людина духовна, каже панотець.
«Наше покоління живе в період визвольних змагань та буде свідком перемоги. Господь недаремно нас зробив сильними – плід боротьби достигає і ми його зірвемо та скуштуємо», – наголосив душпастир.
Спілкувалася з о. Володимиром військова журналістка Надія Балагурак. Зустріч відбулася в день пам'яті святителя Мартина Милостивого, єпископа Турського – покровителя військових капеланів.
Повністю матеріал можна прочитати тут.
