Страсний тиждень
Дев’яти мучеників кизицьких: Феогнида, Руфа, Антипатра, Феостиха, Артеми, Магна, Феодота, Фавмасiя i Филимона (286–299). Преподобного Амфілохія Почаївського (1971)...
Владика зазначив, що притча на те і є притчею, аби іншими образами говорити про наше християнське життя. Адже коли це буде сказано духовними словами, це буде гарно, але не всім зрозуміло. Тому Господь простими словами хоче пояснити нам сутність християнського буття.
У притчі про сіяча зерно порівнюється з Божим словом – з істиною. Інколи у пошуках істини, ми можемо блукати, інколи втрачати правильний шлях. І часто нам здається, що вона віддаляється від нас. Але це не так. Ми її потроху пізнаємо. Так буває, «ти настільки близько до Бога, що вже твій розум фізичний не може збагнути тих істин, які закладено в бутті».
Ми є зернами, які Господь посіяв. І лише від нас залежить, який урожай ми представимо Богу: залишившись вірні Спасителю за будь-який обставин чи піддавшись земним спокусам.
На завершення проповіді високопреосвященний побажав усім доброї праці, уміти завжди боротися з труднощами, аби представши перед Богом, ми могли показати добрий урожай.