Митрополит Луцький і Волинський очолив Божественну Літургію у храмі Покрови Пресвятої Богородиці цього села Колківського деканату (Луцький р-н) з нагоди 100-річчя освячення храму.
Правили у 19-ту неділю після П'ятдесятниці. З керуючим єпархією молилися декан протоієрей Андрій Закидальський, настоятель священник Назарій Челій, інше духовенство. Церковними відзнаками і архієрейськими благословенними грамотами нагороджено воїнів та активних парафіян.
Потому керуючий єпархією звершив чин освячення наріжного каменя церкви, яку планують споруджувати поруч зі старою.
Також освячено меморіальні дошки на стіні церкви в пам'ять династії священнослужителів Шиприкевичів, які правили у цьому храмі: протоієрея Федора та його синів єпископа Геннадія і протоієрея Олександра. Заупокійну літію служили біля могили о. Федора, що на подвір'ї цього Господнього дому.
В отця Федора Шиприкевича було четверо синів: Григорій, Олександр, Іван та Никон. У 30-ті роки служив у годомицькій церкві саме Олександр. Старожили згадують, що він підтримував місцевих молодих людей (в основному чоловіків), які пішли у повстанці. Ще один син о. Федора – Григорій – боровся за автокефальну церкву в Україні. На початку Другої світової війни єпископ Полікарп Сікорський, який відстоював автокефалію української церкви, хіротонізував Григорія на єпископа Січеславського з ім'ям Геннадій. Там, на нинішній Дніпропетровщині, владика Геннадій розбудовував УАПЦ і допомагав ОУН. Згодом він виїхав за межі України, і завершив свій земний шлях у Чикаго.
На єпархіальному сайті розміщено дві статті, які варто прочитати. Це «Ціна молитви українською, або Таємниці родини волинського священика» та «„Як Ісусик народився“: у Годомичах зберегли колядку з „репресованого“ дитячого журналу» Олени Лівіцької.
Божий дім у селі освячено 1926 року, ймовірно, митрополитом Варшавським і всієї Польщі Діонисієм. Церква стала важливим осередком української культури та духовного життя на Волині. У часи радянської влади церкву було закрито, але в 1944–1945 роках у Годомичах продовжувалося підпільне релігійне життя. Місцеві жителі берегли церковні реліквії та духовну літературу, ховаючи їх по хатах.
Відновилися служби в цьому храмі лише в 1989 р. 13 лютого 2019-го громада, яка належала до мп, змінила юрисдикцію.
