30 вересня, коли Церква особливо вшановує святителя Михаїла, першого Митрополита Київського і всієї Руси, наш архієрей очолив Божественну Літургію в с. Гірка Полонка Луцького районного деканату.
У святковій Відправі взяло участь багато духовенства – канцлер єпархії протоієрей Микола Цап, декани, настоятель парафії протоієрей Володимир Присяжнюк та інші священнослужителі.
На завершення отець канцлер від імені кліриків і вірних виголосив вітальний адрес, відзначивши: тезоіменинник є справжнім духовним керманичем та наставником, який має чимало здобутків для Церкви Христової. «Ми вдячні Вам, владико, за Ваші щирі молитви за Україну та її захисників, за духовну і матеріальну підтримку наших воїнів, поранених, полонених, зниклих безвісти, всіх, хто страждає від наслідків війни […]
Дякуємо за Вашу увагу і любов до кожного з нас, за Ваші батьківські духовні настанови. Ваш життєвий досвід, здатність випереджати час, мудрість … – гідний приклад для духовенства і майбутніх пастирів – випускників Волинської православної богословської академії.
У цей святковий день разом із усією повнотою Волинської єпархії підносимо наші молитви до Господа і просимо Його про одне: щоб ще багато років Ви могли звершувати своє святительське служіння, духовно опікуватися довіреною Вам волинською паствою, зміцнювати її у вірі та вести до Христа дорогою любові, правди і спасіння».
На завершення о. Микола побажав тезоіменинникові Божої допомоги, духовної радості, міцності сил та довголіття. «Нехай Всещедрий Господь за молитвами Вашого небесного покровителя благословляє Вас на подальші труди у винограднику Христовому на древній Волинській кафедрі».
Святитель Михаїл був першим Предстоятелем Православної Церкви Київської Русі від Володимирового хрещення.
Цей Божий угодник відіграв значну роль в утвердженні істинної віри у нашій Вітчизні, тісно співпрацюючи з рівноапостольним князем Володимиром. Очільник держави у 988 році запросив священнослужителів із Корсуня, серед яких прибув і єпископ Михаїл. Він привіз до Києва ікони, богослужбові книги, церковне начиння та мощі.
Його діяльність залишила глибокий слід в історії українського православ’я. Високопреосвященний обходив молоду християнську країну, хрестячи і повчаючи людей (імовірно, виходець із Болгарії, міг спілкуватися з русинами, бо в той час різниця між слов’янськими мовами була значно менша, ніж тепер).
Поховали угодника в Десятинній церкві у столиці. Близько 1103 року, за святого ігумена Феоктиста, мощі перенесено в Антонієві печери Київської лаври.
