З нагоди чергової річниці упокоєння митрополита Луцького і Волинського Якова відправили заупокійну літію на його могилі біля кафедрального собору Святої Трійці.Молитву провів митрополит Луцький і Волинський Михаїл, з яким служили староста головного храму єпархії протоієрей Володимир Подолець, інше духовенство.
Народився владика Яків (у миру Іван) 5 жовтня 1931 року в с. Лосятин поблизу Почаєва в побожній українській родині. Яскравий відбиток на дитячу душу наклала велична святиня – Успенська Почаївська лавра. Тож після закінчення школи навчався в Ленінградській семінарії, потому в духовній академії.
Тоді, у розпалі хрущовських гонінь, влада масово закривала храми й монастирі. Але, незважаючи на переслідування монахів Почаївської лаври, брат Яків із багажем богословських знань повертається до неї. З 1966 по 1974 рр. він виконує тут різні послухи – бібліотекар, уставник, регент, благочинний. За ревну службу в 1969 р. возведений у сан ігумена. Згодом став намісником лаври у сані архімандрита. Однак через недоброзичливість органів влади змушений піти з неї.
Лише з перетворенням Українського екзархату РПЦ в Українську православну церкву із правами самоуправління 24 листопада 1990 р. Священний синод УПЦ обрав о. Якова єпископом Почаївським. Але через прихильність до автокефалії Української Церкви знову змушений був полишити обитель.
Після «Харківського собору» 1992 р., на якому єпископи відреклися своїх підписів під рішенням Помісного собору 1991 р. щодо проголошення автокефалії, владика Яків залишився із Предстоятелем – Митрополитом Філаретом, і так стало можливим створення Київського патріархату.
З 12 квітня 1995 р. до смерті 16 березня 2004 р. керував Волинською єпархією, був постійним членом Священного синоду УПЦ КП. Помер 16 березня 2004 року.
