
Тиждень 23-й після П’ятдесятниці
Мучеників Онисифора i Порфирiя (бл. 284–305). Преподобної Матрони (бл. 492). Преподобної Феоктисти (881)...
Виголошуючи проповідь, високопреосвященний закликав присутніх задуматися, чому п’ятий рік іде війна. Чи залежить це від нас, нашого ставлення до неї, поведінки? Очевидно, нам необхідно усвідомити, що хочемо не миру, а перемоги. «Війна й далі буде точитися, поки ми не дозріємо до перемоги», – наголошує архіпастир. Адже буде наша перемога – буде й мир.
Для того, аби кропролиття закінчилося, треба народові єднатися. Незалежно від приналежності до партії, кольору шкіри, інших ознак, слід стояти разом за нашу свободу.
Ми повинні чинити внутрішній супротив гріху, який у нас живе, – рабству. Керуючий єпархією нагадав, що саме з метою знищення рабської свідомості Мойсей так довго водив євреїв пустелею на шляху до Землі обітованої.
Під час відспівування в кафедральному соборі Святої Трійці з владикою служили декан протоієрей Микола Нецькар, соборне духовенство, капелани.
Після цього відбулася громадянська панахида на Театральному майдані міста, а також піша хода просп. Волі до храму Холмської ікони Богоматері. Звідти тіло бійця повезли на міське кладовище поблизу с. Гаразджа для погребіння.
Віктор Лахай народився у с. Велика Глуша Любешівскього району. Пізніше переїхав до Луцька. Загинув Віктор у віці 41 рік під час обстрілу взводного опорного пункту в с. Катеринівка Попаснянського району Луганської області.