Намісниця монастиря Покрови Пресвятої Богородиці в с. Тростянець Ківерецького деканату спочила в Бозі після важкої хвороби 5 жовтня 2021 р.
Похорон відбувся 6 жовтня в тому ж монастирі. Поховання провели на його території. Очолив відправу митрополит Луцький і Волинський Михаїл у співслужінні духовенства і чернецтва єпархії.
У скорботному слові архіпастир зазначив, що цього разу «в монастир до чудотворної ікони ми приїхали не з радістю, а з сумного приводу, – упокоїлась черниця, яка була при храмі і все життя присвятила Богові й людям». Усього сорок дев’ять років прожила ігуменя. Світська людина надає великого значення поняттям «сім’я, діти, народження». Але є й інший шлях – нести важкий хрест чернецтва. Апостол Павло говорить: «Добре тому, хто одружується, але краще бути одному». Матінка обрала бути одною, обрала шлях невісти Христової. З різних причин вона перебувала в різних обителях. А на цьому місці заснувала монастир. Її праця була потрібна для нас, і ми отримували розраду. Приклад її чернечого життя нехай стане прикладом для нас.
Народилась Валентина Петрівна Ігнатенко (у дівоцтві Балуцька) 2 вересня 1972 р. в м. Катеринопіль на Черкащині. У 1992-му закінчила Дніпропетровський монтажний технікум. З 2001 р. – послушниця в ряді монастирів. Чернечий постриг прийняла 18 серпня 2002 р. Із 2003-го – насельниця жіночої обителі Різдва Христового, що у Володимирі-Волинському. В 2007-му тоді ще єпископ Луцький і Волинський Михаїл возвів монахиню Марію в сан ігумені. До 2016 р. матінка очолювала цей монастир, з травня 2017-го – Тростянецьку Свято-Покровську обитель. Багато дбала за розбудову цих монастирів, запроваджувала нічні літургії, паломництва. Мала церковні нагороди.
Луцький журналіст Андрій Гнатюк поширив у мережі збережену версію розмови з нею шістнадцятилітньої давнини.
В анотації до відео зазначив: «Це було перше інтерв’ю матінки Марії не лише як намісниці монастиря Різдва Христового у Володимирі-Волинському, а й, наскільки пригадую, в її житті. Вона почала оживляти давні руїни обителі поруч із собором Різдва. За сірими холодними стінами було біло, як на справжнє Різдво, тепло і гостинно. Ігумені тоді було 33, але її роздуми про чернецтво були набагато глибші її віку. Вона жила монастирем і говорила ніби на сповіді. Збережене інтерв’ю – лише маленька частинка того, про що розповідала. Тоді справді було цікаво. Розмова записана в середу 5 січня 2005 року».
Спочатку матінка перебувала в обителі одна. Проте, як розповідала, тоді «самотності не відчувала, бо була з ангелами і під опікою Матінки Божої». Стала інокинею через свій внутрішній стан – відречення від усього мирського. Шлях монаха – це праця і молитва. Утруджуючи й знесилюючи своє тіло, посилюється молитва, тоді людина покладається на волю Божу. А для нас важливими є лише спокій і молитва.
Повністю подивитись відео можна тут:youtu.be/skau8HuLosk.
