У луцькому храмі Великомучениці Катерини відбулися поховальні відправи з причини смерті його клірика о. Сергія Смірнова.
24 листопада ввечері в цьому Божому домі відслужили парастас, який очолив канцлер єпархії протоієрей Микола Цап. Із ним служили луцький районний декан протоієрей Володимир Присяжнюк, проректор з навчальної роботи Волинської православної богословської академії протоієрей Ігор Скиба, інше місцеве духовенство.
Після молитви представник ВПБА звернувся до присутніх зі словом, у якому згадав отця Сергія (в ієрейському служінні – неповних три роки) як світлого, хорошого священника і, водночас, старанного студента.
Наступного дня, після Божественної літургії, відбувся чин похорону під проводом міського декана протоієрея Михайла Онищука. Разом із ним молились маневицький районний благочинний протоієрей Андрій Закидальський та інші панотці.
У слові о. Михайло зазначив: людям іноді здається, що як для звичайного священника такі почесті занадто великі. Але сьогодні представ перед Господом свідок наших гріхів. За короткий час священства цей нині упокоєний служитель Церкви повідав нам Євангеліє (Благу Вість). Далі благочинний пригадав, як о. Сергій якось розповідав, що він має все необхідне. Коли почав ходити до церкви і щиро молитись, то Всевишній йому по молитвах давав усе, що було потрібне. Для того, щоб Господь почув, треба з вірою молитись, просити в Бога – і Він обов’язково допоможе. А тепер Господь дав отцеві Сергію спокій.
Настоятель парафії протоієрей Юрій Близнюк зазначив, що це дуже болісна і шокуюча звістка. Храм утратив другого священника, а він – помічника. Отець Сергій був щирою, радісною людиною, ніколи не гнівався, був добрим порадником і надійною, правою рукою. Був також незмінним кухарем під час дитячих християнських таборувань. Він любив дітей і діти його дуже любили, бо вмів зацікавити й знаходив спільні інтереси.
Погребіння звершено на міському кладовищі, що по вул. Рівненській.
Сергій Олександрович Смірнов народився 8 березня 1961 року в Луцьку. Після закінчення середньої школи працював на Луцькому електроапаратному заводі, був військовослужбовцем (командир взводу, викладач у званні прапорщика). Згодом працював у закладах торгівлі поваром. У 1982 році взяв шлюб із Людмилою Дудко, у 2013-му овдовів. Тоді відчув покликання стати священником, вступив до Волинської православної богословської академії, а цьогоріч навчався на шостому курсі.
Митрополит Луцький і Волинський Михаїл рукоположив його в сан диякона 18 грудня 2016 року, а в сан ієрея – 26 лютого наступного. З 20 березня 2017 року о. Сергій служив у Свято-Катерининській парафії священником. А спочатку в цьому храмі співав у хорі, був псаломником, читцем, крім того, випікав просфори, допомагав у будівництві церкви. Маючи професійні кулінарні здібності, вмів організувати свято. Працював над воцерковленням молоді, був хорошим проповідником.
В останній проповіді отець, як завжди, навчав: повертаючись зі Служби, маємо показати таку любов, щоб інші бачили, що ми прийшли з церкви.
23 листопада душпастир повертався з молитовних заходів пам’яті жертв голодоморів. Під час керування автомобілем на вул. Шопена в нього стався серцевий напад, він помер, а машина зіткнулася з деревом.
Владика Михаїл, духовна консисторія висловлюють глибоке співчуття сім’ї, ближнім небіжчика, його парафіянам та вихованцям і просять долучитися до молитов за упокоєння раба Божого Сергія.
