Спомин Таємної вечері
Святителя Афанасiя Великого, архієпископа Олександрiйського (373). Перенесення мощей благовірних князiв страстотерпців Бориса i Глiба, у Хрещеннi Романа i Давида...
У проповіді високопреосвященний зазначив, що захисники щодня проливають свою кров за нашу віру й Вітчизну. І ця рана, яка постійно збільшується, виражається кількістю героїв за щасливе майбутнє. Війна не врозумляє наших ворогів, хоча вони називають себе християнами. Для них Божа заповідь «не вбий» неважлива, бо інакше б каялися. «Але чому це так? Може, вони не християни, може, взагалі лиш у людській подобі? Прийти на чужу землю – це не просто вкрасти у сусіда щось… Вони приходять лише знищувати всіх і все з ненавистю до самої людини. Тварина і та має поблажливість до собі подібних», – наголосив архієрей. Цей воїн віддав своє життя за Україну, за те, щоб ми щасливо жили тут, на нашій землі. І ми переможемо, бо відстоюємо правду.
Лучанин Савчук Андрій Миколайович, 1989 року народження, був призваний за мобілізацією до складу військової частини на посаду стрільця роти охорони. Загинув 8 жовтня під час виконання бойового завдання біля населеного пункту Кліщіївка Донецької області.
Похоронили героя на Алеї почесних поховань міського цвинтаря, що поблизу с. Гаразджа.