Архімандрит поділився роздумами про книги, Церкву й ультрапатріотизм

Декан монастирів єпархії, намісник чоловічої обителі Святителя Миколая Чудотворця в с. Жидичин Ківерецького деканату, прес-секретар єпархії архімандрит Константин (Марченко) взяв участь в акції інтернет-видання «Волинь 24»: біля книжкових полиць міркував про книговидання, читання тощо. Про це написала журналістка Олена Лівицька в матеріалі «Що читає настоятель монастиря Костянтин Марченко? Розмова у книгарні».

Проходячи поміж стелажами книжкового магазину Волинської обласної друкарні та беручи книгу за книгою, о. Константин висловив, зокрема, такі думки.

Священик має читати не тільки Біблію та іншу духовну літературу, а й світську. «Хіба до мене не ходять вчителі чи бізнесмени? Ходять. Якщо я хочу сказати їм про присутність Живого Бога у їхньому світі, я мушу для цих людей бути цікавим».

На полицях тепер повно книжок низькопробного змісту (хоч і високоякісної поліграфії), часто й шкідливих для душі читачів, особливо юних. Проте в демократичні часи «таку літературу читати не заборониш. Якщо ми будемо пропагувати щось інше, краще, то вони згодом читатимуть і те інше. Критикувати треба. І виставляти здорову альтернативу. Не заперечуй, а пропонуй щось краще».

Це стосується не тільки релігійного змісту, а й мирського. «Ми нарікаємо часто на російську пропаганду. Так, пропаганда. А що нам заважає мати українську?». Тим часом, скажемо до речі, у нас не сприймається навіть саме слово «пропаганда» (вживають лише в негативному значенні), а книги православно-просвітницькі, православно-художні – взагалі рідкість, як у Московському Патріархаті, так і в Київському.

Що ж до розділення Українського Православ’я архімандрит Константин висловлюється рішуче: якби ми наголошували не на МП і КП, а на православному вченні, то й поділів не було б. Особливо шкодить нам оте горезвісне «політичне православ’я».

«Я страшенно не люблю політики в церкві… Важливо, щоб була у своїй країні своя Церква. Але ми повинні розуміти, що будь-якій людині, яка прийшла до храму, не потрібні ні “Русскій мір”, ні Помісна Церква, ні суперпатріотизм... Я приходжу в церкву, бо мені болить… І от прийшов, а мені там видають оцей “сурогат”, красиво оформлений, в церковній одежі...». Тому ігумен Константин звертається до своїх співслужителів, котрі надто захоплюються політикою: «Став священиком – священнодійствуй, а не будь пропагандистом. А не хочеш, то скажи чесно: я хочу бути політиком». Бо політизація Церкви, її «одержавлення» не приведуть ні до чого доброго. «Колись були транспаранти, тепер хоругви… А де в цьому Бог?»

Повністю прочитати матеріал можна прочитати ось тут.