З початком війни ніхто не залишився осторонь. У Свято-Миколаївському чоловічому монастирі, окрім постійної молитви, зібралися волонтери, які стали плести сітки.
Про сучасні будні їх та монахів розповіли на Інформаційній платформі «Завтра» у фейсбуці.
Розпочинається день із молитви о 8 ранку. Потому всі охочі беруться за справу. Тут не лише місцеві, які не могли сидіти вдома склавши руки. Тут і ті, хто постійно волонтерив, і переселенці, які втікали від вибухів, і навіть діти.
Працюють усі не покладаючи рук. Як ідеться в дописі, спочатку здавалося, що роботи багато. Проте її не боялися, бо ж багато й бажаючих допомогти.
Так у чернечій обителі збираються люди, які наближають перемогу своєю, хай невеличкою, допомогою. Тут про них і піклуються, протягом дня годують. А місцевий 16-річний хлопчина Ілля розпочинає і підтримує спілкування: «Ну а що, вам же без мене скучно було б».
За роботою й розмовами проходить черговий день. Ця древня православна святиня разом з українцями пережила ворожий вогонь татар, вибухи в роки Другої світової, забуття та відновлення. І нині єднає українців за корисною працею для перемоги України.
