Перший архімандрит Волинської єпархії Київського Патріархату

Декана монастирів єпархії ігумена Константина (Марченка) піднесено до чину архімандрита. Обряд звершив митрополит Луцький і Волинський Михаїл за Божественною Літургією в кафедральному соборі Святої Трійці у неділю п’яту Великого посту.

Цю найвищу нагороду для чернечого духовенства благочинний волинських монахів і намісник монастиря Святителя Миколая Чудотворця в с. Жидичин Ківерецького деканату одержав із благословіння Патріарха Київського і всієї Руси-України Філарета.

Як повідомляє сайт Chernectvo.org, жидичинська обитель була архімандрією до її ліквідації в 1826 році. І от через 190 років цей статус відновився.

Архімандрит Константин народився 1980 року в Луцьку. З відзнакою закінчив Вище професійне училище № 2, навчався у Луцькому біотехнічному інституті при Міжнародному технічному університеті (факультет «Медичні апарати і препарати»), закінчив Волинську православну богословську академію. З 2004-го займався журналістською роботою у різних ЗМІ. Був головою Луцького молодіжного православного братства Преподобного Миколи Святоші, князя Луцького. У 2007 році зачислений до братії Жидичинського монастиря. 10 травня 2007-го владика Михаїл висвятив брата Константина на диякона, а 17 червня – на ієромонаха. З 1 грудня 2008 року він – намісник обителі в Жидичині (з невеликою перервою в 2011-му, коли тимчасово ніс послух у Києві, в Михайлівському Золотоверхому монастирі). 12 січня 2011 року призначений деканом монастирів єпархії. Проректором з виховної роботи ВПБА і викладачем гомілетики став 20 серпня 2011 року.

Архімандрит – титул очільників великих чоловічих монастирів. Якщо провести аналогію з білим духовенством (священиками-неченцями), цей чин – на рівні митрофорного протоієрея. Уперше титул архімандрита введено у Церкві в актах Ефеського собору 431 року. Спершу титул «архімандрит» уживався на позначення керівника всіх монастирів єпархії, обраного з-поміж місцевих ігуменів, згодом – як почесний сан для керівників найславетніших монастирів. У Давній Русі вперше цей титул зустрічається 1174 року, ним іменується Полікарп – ігумен Києво-Печерського монастиря. Сан архімандрита дається довічно. Відзнаки архімандрита: митра і, якщо є намісником монастиря, – посох.