Завершилося земне життя 91-річної насельниці монастиря Святителя Василія Великого 29 жовтня 2021 р.
Народилась Агафія Олександрівна Кирилюк 28 лютого 1930 р. в с. Лище Луцького р-ну в багатодітній родині (хата стояла на Божій гірці). Працювала в колгоспі, у пральні дитсадка. Але богослужінь намагалася не пропускати з 18 років. З молодих літ хотіла стати черницею, але в ті часи монастирі розганяли, та й потім не складалося.
Якось матінка розповідала, що в них вдома деякий час жила монашка. «Я її дуже любила. Вона завжди розповідала про Страшний суд мені, про Бога, про віру». Від неї мала мрію йти в монастир. Потім переїхала до Луцька, працювала в друкарні. У той час захворіла і лікарі діагностували онкологію. Лікування не дало результатів.
А коли потрапила в Новий Афон (місто в Абхазії), взяла благословіння у місцевого ченця. Монахи за «совєтів» проживали в печерах високо в горах. Окрім цього, відвідувала інші обителі. Зокрема, була духовним чадом архімандрита Пафнутія Россохи з Китай-Пустині (чоловічий монастир у Київській області). Відтоді на кожній Літургії приймала Святі Таїнства, а також допомагала усім потребуючим. При наступному обстеженні хвороби вже не виявили.
Як тільки відкрили луцький монастир у 2009 р., Агафія стала послушницею. Того року прийняла чернечий постриг у рясофор з іменем Ксенія, який звершив архієпископ Луцький і Волинський Михаїл. А 28 березня 2010 р., коли їй було 80, – велику схиму з іменем Єва. На той час вона стала першою великосхимницею Київського Патріархату.
Келія матінки Єви нагадувала музей. Протягом життя нею зібрано багато богослужбової літератури та дещо переписано власноруч. Це, зокрема, акафісти, а також записки і пом'яники. Окрім цього, зберігалися різні настоянки, олійки із трав. Монахиня сама збирала рослини і готувала з них ліки.
Чин похорону відбувся 30 жовтня 2021 р. у домовому храмі Великомучениці Катерини обителі, в якій спасалася небіжчиця. Очолив його єпархіальний архієрей у співслужінні місцевого чернецтва. Поховали великосхимницю в Жидичині на монашому кладовищі.
Часто годувала голубів на Театральному майдані, а як занедужала, Божі провісники стали прилітати до неї на вікно. Тоді ж підгодовувала бездомних котів і собак. «Встану собі зранку, зберуся помаленьку і йду на ринок. Там купую пшеницю чи хліб», – згадувала монахиня. Неодноразово завдяки своїй доброті ставала обличчям міста для фотографів, коли годувала голубів.
Помолімось за упокоєння її душі у Царстві Божому!
