До сороковин. Спогади про спочилого протоієрея Володимира Черенюка
Минуло сорок днів від упокоєння цього слуги Божого, тож у с. Хорлупи Ківерецького деканату, де служив небіжчик, відбулися поминальні заходи.
У храмі Святителя Василія Великого відправили Божественну літургію, а на могилі, що біля церкви, – заупокійну літію. Служби очолив декан протоієрей Іван Семенюк. Із ним молилися: інше духовенство, рідні та близькі о. Володимира.
Це нагода ще раз сказати добре слово про цього душпастиря. Ось уривки зі статті Сергія Наумука «Найстаріший настоятель храму», яку опублікувала газета «Волинь нова» 12 січня 2013 р. (№ 1480).
«Прихожани храму … в один голос говорять про його скромність. Не секрет, є така практика, що сільським священникам люди допомагають обробляти город. „Отець дуже скромний. Він ніколи не те що не заставляє, а навіть не попросить допомогти на городі, – розповіла Галина Сосницька. – Цього року ми тільки картоплю допомогли йому позбирати. А на сінокосі він сам і з косою, і з граблями“. „Якось забули з церковної каси дати пароху зарплату, – додає староста Василь Збагерський. – Пройшло два місяці, і аж тоді, коли перепитали, чи платили, отець відповів, що ні“…
Не дивно, що, за словами парафіян, батюшка не раз добирався від автотраси до храму пішки через снігові замети. Та й сільської роботи він не цурається. Хорлупівці розповіли, що навіть у такому поважному віці він утримує на своєму обійсті корову, телицю, свиней та овець. Тож клопотів вистачає. А тому підйом о четвертій для нього не рідкість, а повсякденна практика.
– Як ви ставитеся до того, що церковні ієрархи їздять на дорогих автомобілях? – запитуємо.
– Священику годі заробити на дороге авто за все своє життя. Хіба, може, на якийсь старий автомобіль за кілька тисяч. А дорогий транспорт з’являється у нього іншим шляхом, – розважливо відповідає найстаріший панотець Волині».
