Митрополит Луцький і Волинський Михаїл очолив чин поховання луцького міського голови Миколи Романюка після Божественної Літургії в кафедральному соборі Святої Трійці.Наприкінці відправи високопреосвященний виголосив зворушливу проповідь, адже тривалий час близько спілкувався та співпрацював із новоспочилим.
Сьогодні скорбить усе місто, бо спочив у Бозі чоловік, який багато працював і мав багато планів, зазначив владика. Це була людина, яка всеціло жила життям міста, краю та України.
«Дуже часто ми в час виборів вибираємо велику людину й очікуємо від неї великих справ. Але як часто ми буваєм невдячні! Тільки вибрали – і на другий день хочемо, щоб все змінилося, і кажемо, який поганий той чи інший керівник. І починаєм про нього говорити, не давши навіть потрудитися. Але чи сам ти святий, коли звинувачуєш іншого? Чи ти сам все зробив, що міг? Тому хай кине каменем перший, хто без гріха. Звинувачувати легше, працювати важко… Подякуймо луцькому міському голові за те добре, що він зробив для міста. Хоча би в останній день подякуєм», – закликав керуючий єпархією.
Також владика зауважив, що «важко носити першу шапку. Важко. Тисячі інтересів, тисячі уподобань, тисячі бажань. Важка ця ноша. Але Господь дає сили й обирає тих, хто може служити громаді… Він любив усіх. Я це знаю тому, що духовні бесіди з ним вів. У нього біографія неоднозначна. Від першого секретаря обкому комсомолу до глибоко віруючої людини. Ви уявляєте, яка це революція в свідомості? Бути на такому посту, губернатором бути і потім стати віруючою людиною. Тому, що мав велику любов до своєї землі. Мав велику любов до людей. Тільки в такому випадку, коли маєш любов, можеш мінятися, – підкреслив архіпастир. – Усе це робиться через любов. Звичайно, багато що ми побачимо з часом. Пройде час. Є таке народне прислів’я: цінуєм, коли втратимо. Ми так батьків своїх не шануєм, дідусів, бабусь не шануєм. Але коли їх поховаємо, то так їх не вистачає. І так хочеться пригорнутися, і так хочеться поради, і так хочеться, щоб вони були поряд. Нема, померли... Цінуймо життя, коли воно є, коли вони поряд. Шануймо людей і будьмо вдячними. Вдячними за те, що вони нас гляділи і шанували. Які б не були стосунки, але ми повинні навчитися любити і прощати, прощати і любити. І пам’ятати добре. Те добре, що людина зробила для нас і в нашому житті. Велику людину [сьогодні] проводжаєм. Велику людину. Сенсом її життя було благо громади. Не все можна зробити, але коли в людини в душі, в розумі є думка, як би зробити більше і краще, то треба оцінити старання. Не завжди [можна] оцінити результат, бо він не сьогодні може прийти. Через якийсь час результат приходить. Але оцінити, що старається людина, старається зробити добре. І він старався зробити добре. Попри всі скарги, протиріччя, но добре робити [старався]... Може, не так, як хтось це думав. Але бажав робити добре», – запевнив митрополит.
З архієреєм служили декан собору протоієрей Микола Нецькар, луцький міський декан протоієрей Михайло Онищук та інше духовенство. У богослужінні також взяв участь греко-католицький єпископ Йосафат-Олег (Говера) зі священиками, голова ОДА Володимир Гунчик, інші представники влади та громадськості.
Після відспівування тіло Миколи Романюка перенесли до облмуздрамтеатру ім. Тараса Шевченка, де громада міста прощалася з покійним. Перед цим у драмтеатрі також було відправлено заупокійну літію, яку очолив владика Михаїл. До цієї панахиди, зокрема, приєднався луцький районний декан протоієрей Володимир Присяжнюк.
Напередодні тіло померлого міського голови доправили до собору, де його зустрів керуючий єпархією та відправив заупокійну літію в нижньому храмі.
Микола Романюк народився 24 серпня 1958 року у селі Золочівка (Рівненська область), де його і поховають. Із 10 грудня 2007 р. по 26 березня 2010 р. очолював Волинську обласну державну адміністрацію. З 2010-го був мером Луцька. 31 січня 2017 р. був госпіталізований у реанімаційне відділення Луцької міської клінічної лікарні, а 3 лютого Микола Ярославович спочив у Бозі.
