7 січня – Різдво Господа нашого Ісуса Христа

З нагоди великого торжества у храмах єпархії пройдуть святкові Богослужіння з колядками, а подекуди й вертепами. Зокрема, у луцькому кафедральному соборі Святої Трійці урочиста архієрейська Літургія розпочнеться о 10.00.

Як повідомляє єпархіальний календар, храмові свята відзначають собор Різдва Христового та жіночий монастир у Володимирі-Волинському.

Всі українські Православні Церкви, а також Єрусалимська, Російська, Сербська, Грузинська, Польська, Македонська, Чорногорська, монастирі Афону зустрічають Різдво Христове в ніч із 6 на 7 січня. Цей день є офіційним державним святом в Україні.

Згідно з Євангелієм, Октавіан Август, переможець Марка Антонія та Клеопатри та блискучий адміністратор Римської імперії, тоді звелів зробити перепис у провінціях, щоб удосконалити збір податків. Тому, за тодішнім звичаєм, Божа Матір і праведний Йосиф як такі, що належали до нащадків пророка Давида, мусили прямувати до його родового містечка Вифлеєма, аби внести свої імена у список підданих імператора.

У Вифлеємі вони не знайшли жодного вільного місця – ніхто не пустив їх до хати, тому Боголюдина і Спаситель світу народився холодної ночі у вапняковій печері, яка була стайнею для худоби, серед сіна й соломи… Опівночі, у повній тиші, коли людство було поглинуто глибоким сном, звістку від ангела про Різдво Христове першими почули пастухи, що стерегли свою отару. Таким чином, прості й смиренні люди удостоїлись великої честі першими вклонитися Сину Божому, Який заради спасіння людства проявив велике смирення і народився в убогих яслах. Пастухи почули дивовижний спів великого ангельського хору: «Слава во вишніх Богу, і на землі мир, в людях – благовоління».

Під час народження Христа над печерою зійшла зірка, яка вказала про цю подію трьом волхвам – мудрецям зі Сходу. Є гіпотеза, що під словом «зірка» треба розуміти астрологічний термін – т. зв. поєднання планет: саме тому її побачили тільки «посвячені», звіздарі, астрологи. Зіркою Бог сповістив їх про народження Свого Сина, і в особі цих східних мудреців увесь старий язичницький світ преклонив коліна перед Новонародженим Месією. Волхви вшанували Христа особливими дарами. Вони піднесли Йому золото – як символ царської влади, ладан – як ознаку Його Божественності, смирну – речовину, за допомогою якої померлих готували до поховання (це було ознакою майбутньої спокутної смерті Господа на хресті за рід людський).

Згідно з переданням, один із волхвів був перс, другий – араб, третій – ефіоп (Ефіопією в давні часи називали також Індію). Звали їх Гаспар, Мельхіор та Валтасар. Більш ніж через 30 років після поклоніння Ісусу волхви прийняли Хрещення від апостола Фоми і самі стали проповідниками Євангелія. Їхні мощі знайдено в ІІІ столітті, тепер вони зберігаються в Німеччині, у Кельнському соборі.

Ще на шляху до вифлеємської печери волхви у своїх пошуках завітали до Єрусалима, де сповістили тодішнього правителя Ірода Великого про народження нового юдейського царя і про те, що їм про це розповіли небесні світила. Цар Ірод, за походженням не єврей, а ідумеянин, розумів, що займає юдейський престол незаконно і що повне право на цей престол мають нащадки царя і пророка Давида. Тож і без того одержимий манією переслідування, Ірод дуже злякався. Він попросив волхвів сповістити про місцезнаходження Новонародженого Царя, буцімто щоби вклонитися Йому. Коли ж волхви, сповіщені ангелом, повернулися додому, оминувши Ірода, розлючений деспот наказав винищити у Вифлеємі та його околицях усіх немовлят віком до двох років. Маленького Ісуса знову врятував ангел, який звелів Йосифові прямо посеред ночі встати, взяти Немовля та Його Матір і тікати до Єгипту. Йосиф це і зробив, сповнивши старозавітне пророцтво: «З Єгипту покликав Я Сина Мого…»

Такими драматичними подіями ознаменовано Різдво Христове.

Рішення про святкування Різдва 25 грудня прийнято на Ефеському (Третьому Вселенському) церковному соборі в 431 році. Оскільки в Євангелії нема точної вказівки на день народження Спаса, отці Собору ухвалили відзначати його замість язичницького «дня непереможного сонця» (адже, за Новим Завітом, «сонце наше – Христос»).

Вирішальну роль у впровадженні окремого свята Різдва Христового на Сході Римської імперії відіграли три отці Східної Церкви: святі Василій Великий, Григорій Богослов та Йоан Златоустий. У Єрусалимі проте воно святкувалося разом із Богоявленням аж до 634 р. В ІV ст. свята Єлена, мати імператора Костянтина Великого, побудувала у Вифлеємі храм на честь Різдва Христового.

В Україні християни східної традиції святкують Різдво 7 січня, коли за юліанським календарем випадає 25 грудня. Невід’ємним атрибутом святкування Різдва в Україні є колядки, в яких прославляється новонароджений Христос. Колядники ідуть від хати до хати, сповіщаючи радісну новину – народження Божого Дитяти. За святковим столом збирається вся родина, вітаючись словами: «Христос рождається! Славімо Його!»

Різдво Христове – це крок, який Бог зробив назустріч людині. Тепер наша черга. Тож нехай кожен із нас знайде шлях до різдвяного вертепу, осяяний світлом вифлеємської зірки. Зігріймо наших ближніх увагою, поділімося святковою трапезою з нужденними, співчуваймо тим, хто в скорботі, та радіймо з тими, хто в радості, подаруймо частку душевного тепла навколишнім і таким чином привітаймо Новонародженого Сина Божого, Який заради нас більш ніж 2 тисячі років тому прийшов у цей світ і наповнив його Своєю любов’ю.

Христос народився – славімо Його!