31 жовтня – апостола і євангеліста Луки
Храмовий празник цього дня відзначає церква в селі Вигуричі Горохівського
деканату. Про це повідомляє
єпархіальний календар.
За переданням, святий Лука був родом з Антіохії Сирійської, народився в заможній родині, отримавши від батьків ім'я Лукан. Він написав одне з чотирьох Євангелій; але не всі знають, що книга Діянь апостольських також належить його перу. Лука був сподвижником апостола Павла, про що сказано в посланнях до Тимофія, до Филимона. Передання називає святого вправним лікарем, та й сам Павло говорить про це.
Почувши про вчення Христове, Лука прибув у Палестину і тут, прийнявши спасительне благовістя, став ревним його послідовником. Ще за часів земного служіння Господа Лука в числі сімдесяти апостолів був посланий на проповідь про Царство Небесне. Відомості про це знаходимо в Євангелії. Після воскресіння Ісус явився двом ученикам, які прямували до Еммауса, – Луці та Клеопі.
Апостол Лука брав участь у другій місіонерській подорожі Павла. І з того часу їхні благовісницькі труди стали спільними. Коли святого Павла залишили всі, хто був із ним, Лука не покинув, продовжуючи ділити з ним усі труднощі та випробування апостольського служіння. Про вірність Луки спільній справі, яку він звершував із Павлом, говориться у Посланні до Тимофія. Після того, як у Римі стратили первоверховних апостолів Петра й Павла, святий Лука залишив місто і з проповіддю Христовою пройшов Ахайю, Лівію, Єгипет і Фіваїду. Мученицька кончина євангеліста сталася у місті Фіви.
Існує переказ, що Лука був першим іконописцем: написав образи Божої Матері, Петра і Павла. Проте не всі історики Церкви поділяють цю думку.
Головним твором, який належить спадщині апостола Луки, без сумніву, є святе Євангеліє та книга Діянь апостольських. Євангеліє від Луки написано в Римі у 62–63 роках під духовним керівництвом Павла з використанням фактів ранньохристиянської історії, передання Церкви та розповідей Діви Марії.
Книга Діянь святих апостолів, будучи продовженням Євангелія від Луки, розповідає про благовісницькі труди найближчих учеників Христових після Його вознесіння. Головною темою цієї книги є розповідь про Апостольський собор 51 року як основоположну подію в житті ранньої Церкви, яка чітко відокремила християнство від юдейства у важливих аспектах. Значна частина книги присвячена подвигам апостола Павла.
Життя й труди святого Луки, особливо ревність і вірність служінню Христові, – приклад, щоб наслідувати це, з Божою поміччю втілювати у своєму житті.
