Ці страстотерпці (у хрещенні Роман і Давид) – молодші сини рівноапостольного київського князя Володимира. Брати народились незадовго до Хрещення Русі, тому їх виховували у християнському благочесті.
Старший Борис мав гарну освіту, любив читати Біблію, твори святих отців, а особливо житія угодників Божих. Під їхнім впливом запалав бажанням наслідувати подвиги праведників і часто молився, щоби Господь удостоїв його такої честі.
Гліб із раннього дитинства поділяв прагнення брата присвятити життя служінню Богові. Обидва вирізнялися милосердям і добротою, наслідуючи приклад свого батька.
Борис отримав у спадок Ростов. Молодий князь мудро керував своїм князівством, поширював православну віру та турбувався про людей. Князь Володимир знав про мужність і мудрість сина, тож 1015 року доручив йому керувати раттю в поході проти печенігів. Коли Борис повертався, то почув звістку про смерть батька. Вона сталася несподівано, Володимир не залишив заповіту, а закону про престолонаслідування не існувало. Борис був старшим із братів, народжених у християнському шлюбі, його любили кияни і рать. Проте сином, старшим за роками, але ще з язичницького шлюбу і нерідним Володимиру, був непопулярний турівський князь Святополк. Він перебував тоді у в’язниці в Києві, куди його посадив Володимир за непослух. Святополк вирвався звідти і проголосив себе великим князем Київським. Боячись суперництва, підіслав убивць до братів. Борис міг претендувати на престол і мав для цього достатньо війська, проте це означало б громадянську війну на Русі перед імовірним наступом зовнішніх ворогів. Тож відмовився від боротьби. Борис уже знав, що його жде, з готовністю чекав на свою смерть. Убивці прийшли, коли князь молився у шатрі на березі річки Альта. Після молитви вони увірвалися до Бориса і пронизали його списом. Тіло страстотерпця привезли до Вишгорода і таємно поховали у храмі Василія Великого.
Після цього злоба Святополка не закінчилась. Він викликав Гліба із Мурома до Києва, повідомивши неправдиво, ніби його батько дуже хворий. Святополк послав йому назустріч дружинників, щоб убити. Князь Гліб уже знав про спочинок батька і вбивство брата Бориса. Глибоко засмучений, віддав перевагу смерті. Спочив Гліб у Бозі, молячись неподалік Смоленська (князя вбив його повар).
Їхній рідний брат св. Ярослав Мудрий, ставши великим князем Київським, подбав про те, щоб розшукати останки Гліба, котрі були впродовж чотирьох років непоховані, та звершив їхнє погребіння у Вишгороді, у церкві Василія Великого, разом із мощами святого князя Бориса.
Безліч храмів і монастирів присвячено князям Борису і Глібові, фрески та ікони братів-страстотерпців також відомі в багатьох церквах України. Ці персонажі зображено в одноактній трагедії «Борис та Святополк» літературного редактора інформаційно-видавничого центру єпархії, члена Спілки християнських письменників України Віктора Гребенюка (входить до книги «Діяння небожителів», виданій ним під псевдонімом Брат Віктор).
Храмовий празник відзначають парафії в селах Романів Луцького районного і Шклинь Горохівського деканатів. Цього дня 35-й день народження святкує священник Дмитро Алій, настоятель парафії Покрови Пресвятої Богородиці в с. Велимче Ратнівського деканату.
Усі події 24 липня за єпархіальним календарем – ось тут.
