Архієрей взяв участь у прощі на Божу гору
З нагоди Переполовення П’ятдесятниці митрополит Луцький і Волинський Михаїл очолив Богослужіння на Божій горі у с. Великі Бережці Кременецького р-ну Тернопільської єпархії.
Тут відбулися хресний хід до підніжжя гори, Божественна Літургія у Свято-Троїцькій церкві, водосвятний молебень. Учасниками богомілля були численні священнослужителі та миряни.
Наш владика прибув на запрошення митрополита Тернопільського і Кременецького Нестора.
У слові високопреосвященний зазначив, що Волинська земля має багато праведників. Зокрема, на цій горі, у намоленому місці, зібралися праведники. Тож кожен звідси поїде додому піднесений і щасливий. Зберігаймо цей дух праведності, любові до Бога, один до одного, до воїнів, до України.
Божа гора – це особливе місце неподалік Почаєва. За княжих часів, у ІХ–Х ст., тут подвизалися монахи, бо саме на цьому місці з’явилася Богородиця і залишила слід від Своєї стопи.
Із розповідей відомо, що за монголо-татарської навали Божа Матір зійшла на гору і гірко заплакала над нещастями бідних людей. Чудо побачили місцеві селяни, які ховалися від ординців на вершині. Вони намагалися наблизитися до Богородиці, щоб поклонитися Їй, але свята вознеслася на небо, а на місці, де Вона торкалася землі, з’явилося чисте джерело з цілющою водою.
На одній з вершин Божої гори видно скелі, у яких є дві печери: одна – природна, але збільшена ченцями, а друга повністю рукотворна. В одній із них міститься каплиця на честь Святої Трійці. На іншій вершині – стоїть церква, а під нею печера, з каменя якої постійно скрапує вода. Ці краплі називають «сльозами Божої Матері».
У 1600 р. Божа гора належала до володінь Анни Гойської, а після її упокоєння перейшла до поміщиків Бережецьких. Саме у той час розвитком і відновленням навколишніх монастирів займався новий намісник Почаївської лаври (1602 р.) ігумен Іов Желізо. Його стараннями відновлено печерні монастирі в навколишній місцевості, у т. ч. на Божій горі. Отець Іов і сам неодноразово приходив із Почаєва, щоб помолитися на цьому місці.
Оповідають, що в 30-х рр. ХІХ ст. на вершині стояла каплиця, якої 1865 р. вже не стало. Відновили церкву Святої Трійці наприкінці 1890-х. Проте 1960 р. її спалили комуністи, а через рік – знищили й інші духовні реліквії.
Відродили святині після того як Україна стала незалежною. Зокрема, облаштували монастир, джерело, печери, а також місце, де, за переказами, з’явилася Богородиця. А недавно збудували і дерев’яну церкву. Прочани йдуть до Божої гори постійно, але найбільше їх збирається на свято Переполовення. Тоді служать особливо урочисті Відправи.
