Час хоч і нетривалий, однак наповнений буремними подіями, але вони не повинні стерти з наших споминів цього душпастиря, який упокоївся 21 квітня 2021 р.
Отець Володимир був найстарішим кліриком єпархії й помер на 84 році життя. Був також одним із першим священників, які перейшли з МП до Київського патріархату (1 жовтня 1992 року). Тоді нашій Церкві бракувало старших, досвідчених священнослужителів, від кого панотці, переважно молоді, могли б почерпувати досвід. А він був носієм не тільки досвіду богослужбового, а й морального.
Володимир Іванович Черенюк народився 13 жовтня 1937 року в с. Замлиння на Любомльщині. Після семирічної школи працював колгоспником, робітником на різних підприємствах, служив у війську. В 1968 році взяв шлюб, мав п’ятеро дітей. Став родоначальником цілої священничої династії.
Коли батьки переїхали до Луцька, став прислуговувати в кафедральному соборі Святої Трійці, у 1979-му прийняв сан диякона та ієрея, потому заочно закінчив Московську духовну семінарію.
Отець Володимир був настоятелем громад у селах Суськ, Хорлупи (сорок літ), Борохів Ківерецького, Гаразджа Луцького благочинь, кліриком – храму Холмської ікони Богородиці в обласному центрі. Удостоєний церковних відзнак, проте найбільша – повага і любов парафіян. Отець жив одним життям із селянами, серед яких служив і проповідував, не цурався найпростішої роботи, був добрим, вибачливим і доступним.
На цьому наголошував і протоієрей Михайло Онищук, луцький міський декан і настоятель церкви Холмської ікони Божої Матері, очолюючи п’ять років тому чин похорону в Хорлупах: «Владою священник не нагороджений, а запряжений і зобов’язаний», і отець Володимир на Божій ниві трудився як віл, до кожного мав за обов’язок знайти підхід, ні в чому не вивищуючись. Його свята простота буде оцінена там, де буде все оцінено, зазначив співслужитель у надгробній проповіді.
Нехай же милостивий Господь, Якому присвятив життя Його слуга Володимир, благословить небіжчика найголовнішою нагородою – оселить у Своєму Царстві Небесному. Ми ж, браття і сестри, не забуваймо споминати його в молитвах, наслідувати у вчинках.
