Митрополит Луцький і Волинський Михаїл у свято Благовіщення Пресвятої Богородиці очолив Божественну Літургію в однойменному соборі цього міста з нагоди ювілею та престольного празника.
У Відправі взяли участь єпископ Богуславський Арсеній, вікарій Київської єпархії, старший ковельський декан і настоятель цієї парафії протоієрей Василь Мичко, голобський декан протоієрей Андрій Сех, старовижівський протоієрей Іван Зеленко, інше духовенство, багато парафіян.
По завершенні Літургії служили молебень за здоров'я. Під час хресного ходу біля пам'ятного хреста, що біля храму, правили заупокійну літію за спочилих захисників. Помолились на могилі першого настоятеля протоієрея Петра Левочка, що на території цього Божого дому, та освятили оновлений пам'ятник.
Орденами Рівноапостольного князя Володимира ІІ ступеня нагороджено о. Василя з нагоди 50-ліття, Архістратига Михаїла ІІ ступеня – клірика собору протоієрея Михайла Левочка з нагоди його 40-річчя. Також церковними відзнаками нагороджено представників місцевої влади та інших добродійників.
Протягом сотень літ Благовіщенська церква в Ковелі боролася за звання головного храму міста, була закрита і перебудована кілька разів.
Історія цього Божого дому починається за князів Сангушків, коштом яких зведена, ймовірно, в 1505 р. Першою згадкою про храм є грамота 1549-го про передачу його королевою Боною під опіку священникові Михайлу.
В 1829 р. до нього приєднано Хрестовоздвиженську церкву. Поруч, за 100 метрів, був Воскресенський собор. Порівняно з ним церква Благовіщення Пресвятої Богородиці мала набагато бідніший вигляд. Але 1848 р. Воскресенський собор повністю знищила пожежа. Головною православною святинею Ковеля стає Благовіщенський храм.
Згодом Хрестовоздвиженська церква змогла отримати власний прихід, що дозволило відібрати землі у Благовіщенки. Храм почав поступово занепадати. Після того як 1877 р. відновили Воскресенський собор, тут стали припинятися богослужіння, і врешті його вирішили закрити. У 1903 р. храм знов освячено і відкрито. 1928 р. сюди прибув з еміграції єпископ Ігор Губа, правили українською мовою.
У 1961 р. атеїсти храм закрили і створили краєзнавчий музей, потім спортивний комплекс. Але 1991 р. сформовано релігійну громаду, Божий дім знову став діючим. У 1992–2005 рр. настоятелем був священник Петро Левочко (тоді йшла боротьба за утвердження Київського патріархату). В 2005-му настоятелем став протоієрей Василь Мичко, відбулося святкування 500-ліття Благовіщенського собору.
Наступні події: 2006 р. – повернуто хреста із центрального купола старого храму; 2008 р. – віднайдено фундамент вівтарної частини давньої церкви; 2010 р. – оновлений собор освячено; 2012 р. – віднайдено ікони євангелістів Йоана, Луки, Марка (написані в 1912-му); 2011–2014 рр. – виготовлено і встановлено новий іконостас; 2015 р. – святкування 510-ліття святині; 2017–2019 рр. – частковий ремонт (перекриття собору).
