20 лютого – благовірного князя Київського Ярослава Мудрого
Цього дня ми особливо вшановуємо угодника Божого Ярослава Мудрого. Православна Церква у 2008 р. зарахувала його до сонму святих.
Народився він близько 983 р. і був другим сином рівноапостольного князя Володимира-Василія Великого, хрестителя Русі. У п’ятирічному віці охрещений з нареченням імені Георгій (Юрій).
Був великим будівничим Господніх домів. Його стараннями в Києві завершено та прикрашено собор Святої Софії, споруджено церкви Георгія, Ірини, Благовіщення на Золотих воротах й інші. Святий митрополит Іларіон, який був свідком довершення Софійського храму, писав: «Церква дивна і славна всім навколишнім країнам, як жодна інша не знайдеться на півночі земній, від сходу до заходу». За цього князя розвинулося й заснування монастирів, найбільш відомий – Києво-Печерський.
Ярослав продовжив справу свого батька – розвиток духовної освіти. Головним осередком її стала Софія Київська. Тут заклав школу, де навчалися діти з вищих верств, першу на Русі бібліотеку, скрипторій (майстерню рукописних книг, насамперед релігійних), де працювали перекладачі, переписувачі й ілюстратори. «І до книг він мав нахил, читаючи їх часто вдень і вночі. І зібрав він писців багатьох, і перекладали вони з грецької на слов’янську мову Письмо Святе, і списали багато книг. І придбав він книги, що ними повчаються віруючі люди і втішаються ученням Божественного слова», – йдеться в Літописі руському.
Князь-християнин кодифікував племінне звичаєве право, що доти існувало тільки усно, скасувавши кровну помсту та пом'якшивши інші язичницькі норми. Так було створено «Руську правду» – перший у нашій країні короткий писаний звід законів. Тоді ж у нас розпочато систематичне літописання – «Повість врем’яних літ».
Благовірний князь піклувався про канонізацію вітчизняних угодників. Наполягав на визнанні святими княгині Ольги, а також Федора й Івана варягів, убитих за Христову віру в Києві 988 р. Шанував як святих своїх батька рівноапостольного Володимира та братів-страстотерпців Бориса і Гліба, дбав про їхнє прославлення.
Ярослав Мудрий добре розумів необхідність мати в державі Церкву, яка б прямо не підпорядковувалася жодному закордонному центрові. Саме тому в 1051 р. на Київську кафедру було поставлено Митрополита Іларіона – першого, який був русичем за походженням. Його «Слово про Закон і Благодать» є свідченням значного богословського розвитку на теренах тоді могутньої Русі.
Відчуваючи близьку кончину, князь заповідав нащадкам жити в любові: «…І якщо будете ви в любові межи собою, то й Бог буде в вас, і покорить Він вам противників під вас, і будете ви мирно жити».
Упокоївся у Вишгороді 20 лютого 1054 р., був похований у Софії Київській. Нині там стоїть лише його саркофаг, щодо перебування мощей є різні версії.
У 2023 р. з благословіння та за фінансової підтримки митрополита Луцького і Волинського Михаїла видано поему «Боянова піснь» Віктора Гребенюка. В ній літредактор інформаційно-видавничого центру єпархії, член Спілки християнських письменників України від імені славетного давньоруського співця Бояна описує найважливіші діяння Ярослава Мудрого. Більше про цей твір – за посиланням. У єпархіальній студії «Благо» створено і звукову версію «Боянової пісні». Аудіо – ось тут.
