Цього дня ми особливо вшановуємо святого Петра – Митрополита Київського, Галицького і всієї Русі, екзарха Константинопольського Патріарха, українського церковного, політичного й освітнього діяча.
Петро Симеонович Могила (Петру Мовіла) був вихідцем із давнього молдовського боярського роду. Народився 1596 року. Батько хлопця, молдовський господар (титул правителя князівства) загинув. Мати разом із сином мусили покинути Молдову та переїхати на українські землі Речі Посполитої, де їх прийняли родичі. Освіту розпочав здобувати у Львівській братській школі, а продовжив у Польщі, Нідерландах, Франції. Володів грецькою та латинською мовами і досить швидко опанував богословську науку.
Після повернення до Речі Посполитої був претендентом на молдовський трон, але пішов на військову службу, брав участь у Цецорській та Хотинській битвах. По завершенні служби Петро Могила почав часто спілкуватися зі своїм наставником ще із Братської школи Іовом Борецьким (у майбутньому Митрополитом Київським, Галицьким і всієї Русі), що вплинуло на його рішення прийняти чернечий постриг. Згодом Петро Могила став архімандритом Печерської лаври, а 1632 року – Митрополитом.
Православна церква відігравала велику роль у політичному житті тогочасної України. Захист православ'я був захистом і національних прагнень нашого народу, але церковне життя було розхитане, занедбане й не відповідало вимогам часу. Для відновлення авторитету Православної церкви первоієрарх розпочав проведення реформ. Як перший крок – налагодив дисципліну ченців і духовенства, потому впорядкував богословське, літургійне життя. Блаженнійший був автором-упорядником двох надзвичайно важливих церковних книг – Служебника й Требника, а також співавтором катехизму «Православне сповідання віри».
Владика Петро об'єднав школу Київського братства з лаврською, внаслідок чого виникла Києво-Могилянська колегія – перший вищий навчальний заклад в Україні. Навколо цієї постаті об'єднувалися визначні вчені й культурні діячі.
Зусиллями Митрополита відроджено собор Святої Софії в Києві, що впродовж багатьох століть стояв напівзруйнований. Реставровано церкви Трьох святителів і Спаса на Берестові.
Архіпастир упокоївся 31 грудня 1647 року. В заповіті, написаному незадовго до кончини, ствердив свою вірність православ'ю такими словами: «У святій вірі, в якій народився, виховався і з волі й ласки Божої достоїнство митрополиче, недостойний, на собі маю, в ній же хочу вік свій закінчити, стати перед величчю Господа мого».
Похований в Успенському соборі Києво-Печерської лаври. Канонізований 1996 року в лику святителів. Цю канонізацію визнали всі Православні Церкви світу (лише РПЦ – як «місцевошанованого»).
Церква с. Воля-Любитівська Ковельського деканату відзначає престольний празник.
Усі події 31 грудня за єпархіальним календарем – ось тут.
