Це наступне свято різдвяного періоду нагадує про подію, що сталася після народження Спасителя відповідно до закону Мойсея.
Чому цьому обрядовому фактові приділяють таку увагу? По-перше, цим ще раз наголошується, що Бог став справжньою людиною, во плоті, а не примарою чи безплотним духом, як учили єретики. По-друге, обрізання для юдеїв було ознакою належності до богообраного народу. Тому Діва Марія та Йосиф Обручник принесли Немовля до храму, як вимагав закон. По-третє, обрізання було прообразом Хрещення, даного людям із пришестям у світ Сина Божого.
За християнських часів обрізання тілесне замінилося на обрізання духовне. Про це свідчить апостол Павло, коли говорить, що у Христі ми «обрізані нерукотворним обрізанням» (Кол. 2, 11). Новозавітне обрізання – це Хрещення: воно повинно бути обрізанням наших гріхів і хиб через живе, постійне спілкування з Богом.
На це торжество припадає також день пам’яті Василія Великого, архієпископа Кесарії Каппадокійської, вселенського вчителя Церкви (IV cт.), і святої Емілії, його матері. Звершується Літургія, укладена цим святителем. Цього ж дня у деяких храмах правиться молебень на новоліття.
Престольний празник відзначають: жіночий монастир Святителя Василія Великого в Луцьку (просп. Волі, 2), парафіях у Старій Вижівці, селах Боголюби Луцького районного і Хорлупи Ківерецького деканатів. Цього дня 45-ліття відзначатиме протоієрей Юрій Устимчук, настоятель громади Вознесіння Господнього в Любешові.
Усі події 1 січня за єпархіальним календарем – ось тут.
