Цього дня особливо вшановуємо видатного лучанина, патріота, українського шляхтича, захисника православної віри і талановитого поета, чиє ім’я було несправедливо забуто.
Народився він у 30–40-х роках ХVІІ століття. Його батько був старійшиною Луцького братства. Про дитинство Данила відомостей мало, але знаємо, що виховувався в дусі релігійно-культурних традицій. Відомо, що він належав до старовинного українського шляхетського роду, представників якого було чимало у Брацлавському та Волинському воєводствах. Жоден із представників цього герба не піддався спокусі покатоличення і не зрікся національної самобутності. Навчався у Луцькій братській школі та, можливо, в Києво-Могилянській академії. Подальшу освіту здобув в Італії.
1699 року на шляхетському сеймі Д. Братковський поставив вимогу рівноправності для православної віри. Його проігнорували. Це стало причиною боротьби, і він почав діяти. Зібрав підписи православних шляхтичів під протестом супроти несправедливості, але це тільки викликало підозру з боку католицької шляхти.
Згодом Данило Братковський переїхав до Львова. Там у нього виникла ідея просити заступництва у свого давнього знайомого гетьмана Івана Мазепи. 1700 року поїхав до гетьманської резиденції у Батурині з проханням підтримати кандидатуру ставленика Братства Воздвиження чесного хреста Діонисія Жабокрицького у призначенні на православну кафедру Луцького й Острозького єпископа.
У 1697 року Данило Братковський видає в Кракові свою збірку віршів «Світ, по частинах розглянутий», написаних старопольською мовою. Наклад видання як на той час був надзвичайно великим – 4 тисячі примірників. Вірші мали сатиричне спрямування, викривали принижене становище православних українців у Речі Посполитій, де для них існували станові й релігійні обмеження.
Тим часом ситуація між польською адміністрацією та козаками загострювалась і поет приєднався до козаків Семена Палія, боровся за обʼєднання двох берегів Дніпра під булавою І. Мазепи. Поблизу містечка Олика його вперше арештували, але вдалося врятуватися. Приписували, ніби повертався з козацьких військових нарад, брав участь у підготовці повстання, закликав до бунту. При наступному затриманні, уже під Заславом (нині Ізяслав Хмельницької області), знайдено документи та листи, що свідчили про причетність до повстання. Після допиту Данила Братковського ув’язнили в темниці В’їзної вежі луцького замку. Попри його шляхетське походження, справу розглядав військовий суд.
13 листопада 1702 року поет пише «акт остатньої волі» – тестамент. У цьому передсмертному документі він зазначав, що до жодних бунтів не закликав (і взяв за свідка Творця), а «лиш для ревності Дому Бога мого, для захисту Православ’я святого».Заповів поховати себе у крипті Хрестовоздвиженської церкви Луцька. Таким чином він виявив приналежність до православного братства.
Отже, угодник ревно відстоював батьківську віру й українську ідентичність. Він увійшов в історію як один з найактивніших захисників православ’я свого часу.
У червні 2013 року Помісним Собором Православної Церкви України Данило Братковський канонізований і зарахований до лику місцевошанованих святих Волинського краю як мученик і страстотерпець.
Усі події 26 листопада за єпархіальним календарем –ось тут.
