
Мучеників у Мелитинi: Ієрона, Ісихiя, Никандра, Афанасiя, Маманта, Варахiя, Калиника, Феогена, Никона, Лонгина, Феодора, Валерiя, Ксанфiя, Феодула, Калимаха, Євгенiя, Феодоха, Острихiя, Єпифанiя, Максимiана, Дукитiя, Клавдіана, Феофила, Гiгантiя..
Воздвиження чесного і животворчого хреста Господнього – одне з 12-ти найбільших свят. Цього дня у дванадцяти парафій нашої єпархії – престольний празник.
Ми згадуємо віднайдення в Єрусалимі хреста, на якому розіп’яли Ісуса, і повернення його з Персії. Обидві події об’єднало те, що хрест перед народом воздвигали (піднімали).
У 326 р. імператор Константин Великий вирішив знайти хрест Господній. Розкопки проводили на Голгофі й відкопали три хрести, цвяхи і дошку. За переданням, до одного із хрестів доторкнувся немічний – і уздоровився. (За іншим переданням, так ожив померлий, якого несли на похорон.) Таким чином довідалися, котрий із них справжній (чесний). Константин збудував у Єрусалимі храм Воскресіння Господнього, який було освячено 26 вересня 335 р., а наступного дня відбулося воздвиження віднайденої реліквії.
З VII ст. разом із віднайденням хреста згадується і його повернення. У 614-му після завоювання Палестини цю святиню забрали до Персії. У 628 р. імператор Іраклій переміг персів і повернув хреста в Єрусалим. Подальша його доля невідома. Ймовірно, що хрест перебував там до 1245 р. або його розділили і рознесли по всьому світу. Частина хреста Господнього нині перебуває у вівтарі храму Воскресіння в Єрусалимі.
Ушанування святого хреста започатковано ще з ранньохристиянських часів. Апостол Павло говорить: «...Не бажаю хвалитися, хіба тільки хрестом Господа нашого Ісуса Христа, яким для мене світ розп’ятий і я для світу» (Гал. 6:14).
1620 року (точні число й місяць невідомі), коли Українське Православ’я входило до Вселенського патріархату, Патріарх Єрусалимський Феофан, перебуваючи на наших землях, вручив луцькій деревʼяній церкві Воздвиження хреста Господнього з камʼяною криптою (підземною каплицею) грамоту про ставропігію, тобто підлеглість громади не місцевому архієреєві, а безпосередньо Первоієрарху. До речі, 135 років тому, 26 серпня 1890-го, відбулось освячення єпископом Луцьким і Житомирським Модестом Стрельбицьким відновленого Чеснохресного храму – головної святині історичного Луцького братства. Тоді на урочистостях разом із духовенством були дійсні члени братства, серед них – Петро Косач (батько Лесі Українки).
Престольний празник святкують воздвиженські громади в Луцьку (вул. Данила Галицького, 2), селах Ватин, Вільхівка, Озерці, Ощів, Угринів, Ярівка Горохівського деканату, Одеради, Покащів Ківерецького, Нові Кошари Ковельського, Боратин, Коршів Луцького районного благочинь.