У храмі Преображення Господнього обласного центру митрополит Луцький і Волинський Михаїл очолив Божественну Літургію та заупокійну літію з нагоди трагічних подій, які сталися на цих місцях.
Із високопреосвященним молилися міський декан протоієрей Михайло Онищук, декан кафедрального собору Святої Трійці протоієрей Микола Нецькар, настоятель протоієрей Борис Григлевич, інше духовенство. Архієрейськими благословенними грамотами нагороджено активних парафіян.
Після Служби Божої священнослужителі відслужили на подвір’ї церкви літію, освятивши пам’ятну стелу з іменами замордованих мешканців. Декілька патріотичних пісень виконав фольклорний гурт «Чачка».
У слові керуючий єпархією зазначив, що ми сьогодні прийшли, щоб ушанувати убієнних жителів сіл Черничі і Кічкарівка. Війна – це завжди смерть, трагедія, несправедливість. І завжди найбільше страждає простий люд.
Тоді знищували цілу націю. Це не була боротьба за територію, чи з порушниками закону, це була боротьба з Україною і всім українським. Нищили Україну, з однієї сторони, фашистський Радянський Союз, з іншої фашистська Німеччина – два людиноненависницьких режими. Але українці стали міцніші, більш загартовані. Цей день має бути днем пам'яті, днем нагадування, і провести його потрібно в молитві, каже владика.
Черницький Божий дім має багату історію, пов’язану з колишньою обителлю. Спочатку неподалік був чоловічий монастир, який з 1617 року став жіночим. Згодом, втративши підтримку та майно, святиня занепала. На її місці у 1787 році збудували дерев’яну Преображенську церкву, яка простояла до 1980-х років. Згідно з історичними даними, на місці храму був невеликий пустир, а поруч – старий цвинтар, залишки якого зберігалися до недавнього часу.
Луцький мікрорайон Черничі, де розташована церква, має значні сліди поселень від енеоліту до пізнього середньовіччя. На території сучасних Чернич зберігся пагорб із такою ж назвою серед боліт річки Омелянівки, на якому були церква Преображення Господнього і Спасо-Преображенський монастир. Оскільки назви пагорба і села пов'язані зі словом «чернець», то, ймовірно, що монастир виник раніше, ніж село.
Улітку 1943 року в цій місцевості, тоді ще приміській, сталася сумна подія, внаслідок якої загинуло дуже багато жителів. Трагедія скоїлася 27 червня, напередодні свята Трійці. Того дня поляки оточили з усіх сторін село і спалили його разом із мешканцями та худобою. Крім Чернич, горіли й навколишні села.
Наступного року сім’ї загиблих відшукували останки своїх родичів, поспіхом похованих біля хат, і похоронили їх біля храму. Так, в обійсті однієї родини було закопано тіла дев’яти дітей. У 1943–1944 рр. настоятелем Преображенського храму в Черничах був о. Симеон Говдій. Священник відслужив панахиду за упокій усіх невинно убієнних.
Наукові дослідження тут проводила експедиція «Волинські старожитності» із 2009 року. Вона займається вивченням та збереженням археологічних пам’яток нашої області: проводяться розкопки, здійснюється пошук та ексгумація останків загиблих у минулих війнах, зокрема, у Другій світовій.
