П’ятниця
Священномученика Єрофея, єпископа Афiнського (I). Благовірного князя Володимира Ярославовича, Новгородського, чудотворця (1052). Преподобних Елладiя й Онисима, затворників печерських, у Ближнiх печерах (ХІІ-ХІІІ)...
Чи можна карати дітей, залишаючись люблячими батьками
Своїми роздумами поділився настоятель луцької парафії Введення у храм Пресвятої Богородиці протоієрей Віктор Михалевич у телепрограмі «Духовна абетка» на «12 каналі».
Психологи і педагоги радять виховувати дітей постійно, але непомітно для них самих. Це має нагадувати догляд за квіткою, яку правильно підживлюють, їй добре і вона цвіте. Так само і діти мають виховуватися в атмосфері благості. У задумі Творця в цій сфері є певна ієрархія та обов`язки і немає такого, що кожен робить, що хоче. Читаючи Біблію, у ній ми знаходимо правила духовного виховання дітей, які мають практикуватися у сім`ї. Адже діти – це частина сім`ї, а сім`я – найвищий вінець творіння Господа Бога. Для людини, яка розуміє духовні закони і правила, усі інші питання, які виникають у земному житті, набирають правильний сенс, пояснює панотець.
«Апостол Павло каже: голова чоловікові – Господь, голова жінці – чоловік, а голова дітям – батьки. Цінно, коли чоловік має Божий страх і мудрість, щоб захищати, забезпечувати, любити свою дружину. Тоді дружина з любов`ю кориться своєму чоловікові, як пишеться у Біблії. А діти, спостерігаючи за цим, хочуть слухати маму і тата. Але ми знаємо з перших глав Біблії, що приходить ворог людини, той, хто їй заздрить, позаздрив Богові, якого скинули з неба. Його називають сатана, диявол, супротивник. І, заздрячи людській гармонії, він намагається зробити їй біду. З`являється гріх, а отже, беззаконня і перші проблеми – у стосунках між чоловіком і дружиною, між батьками і дітьми», – розповідає священнослужитель.
Найкращий варіант виховання дітей – створення атмосфери любові і благочестя у сім`ї. Діти дивляться на маму очима тата, а на тата – очима мами. Мама захоплюється татом, його малими і великими подвигами, а тато, дивлячись на маму, захоплюється нею, обдаровує її подарунками, ніжностями, гарними словами. Тоді дівчинка хоче бути схожою на маму, а хлопчик – на тата. І що цікаво, пояснює душпастир, у таких сім'ях немає істерик, немає труднощів із тим, що батьки не знають, як чинити з дитиною. Адже моменти неправильної поведінки вирішуються благосно. «Можливо, тато суворо подивиться чи сухим тоном звернеться до дитини, щоб вона задумалася, чому так себе поводить. Але робити це треба без погроз, без негативу – лише проговорювати ситуацію».
«Коли на дитину кажуть, що вона вредна, тобто поводить себе не так, як очікують навколишні, на це є свої причини. Не інакше, що вихователь чи хтось із батьків не хочуть бачити причини такої поведінки й брати на себе відповідальність. Часто ще кажуть про перехідний вік у дитини і хочуть списати на гормони певні труднощі. А насправді перехідний вік не є вже такою проблемою. Треба безумовно любити дітей і приділяти їм багато уваги. Малеча віком від народження і до 5 років має бачити багато казки. Потім дитина стає старшою і переходить на рівень учня, коли треба щось штудіювати. І це вже привід змінити підхід до виховання. У 13–14 років підліток уже захищає себе, активно демонструючи свою позицію або ж замикаючись у собі, бо роками накопичувалися образи і гнів. Діти хочуть поїхати кудись на навчання, дівчата нерідко обирають заміжжя, аби лише втекти з дому, бо там завжди присікали, затикали рот… “Вредна дитина” – це щось було не почуто, були такі рамки, певні правила, подекуди навіть дивні, а то й злочинні, в які дитина не мала б навіть вписуватися. Примус робить тільки гірше», – каже протоієрей.
Він пояснює, що дуже важливо, коли дітей виховують старші – мама, тато, опікун. Але старший, насамперед, не віком, а той, хто володіє знаннями та силою благочестя перетравлювати певні емоції. Старший – у розумінні той, біля кого стає добре. Мами від народження дуже близькі з дітьми, але потім вони часто змушені бігати на роботу, вирішувати різні проблеми, виконувати нежіночі обов`язки, часто заклопотані й виснажені, невиспані, а тут ще дитина плаче і хоче уваги. Щоб мама могла щось дитині дати, вона сама повинна щось усередині мати: «От у дитини щось не так – вона пригортається до мами і там їй добре, а є й таке, коли хоче пригорнутися, а в її обіймах холод і сухість. Дитина чує, що їй недобре, тоді розпочинаються фізичні проблеми. Так само це стосується тата».
Перша і найголовніше з порад, яку озвучив душпастир: мама має навчитися молитись і будувати стосунки з Богом. Тільки з`являється благодать Божа, милість Божа, як майже немає потреби у словах, переконаний священнослужитель: «Наші діти схожі на нас. І коли ми хитруємо, маніпулюємо, вони теж так роблять. Велика проблема, коли у батьків внутрішньо є багато гніву, роздратування, неспокій і тоді виникає небезпека, що ці негативні емоції зливаються на слабшого. Часто на маму навалюються стресові ситуації, вона цим наповнена і зливає на дитину. Але це вже не виховання, не бажання розібратися в ситуації, а злив негативу».
Покарання мають місце у виховному процесі, розповідає панотець. Але важливо те, яким є це покарання. Наприклад, куток для дитини – це завжди місце приниження, і така поведінка сіятиме внутрішню образу, зневагу до старшого або бажання помститися. Взагалі, фізичне покарання і моральні приниження не є добрими. Та ще й час зараз дуже нечестивий: людська гординя, не благочестивість дуже пропагуються всюди і це зчитується дітьми.
«Старший благочестивий мудрець, тренер, батько, Господь Бог – любить і обов`язково карає. Наприклад, у книзі Приповістей у третій главі є мудрі поради: надійся на Господа всім серцем, всім розумом; на свій розум не покладайся, тоді ти будеш довголітній, буде тобі у всьому щастити; шануй Господа з маєтку свого, з достатку свого і все буде процвітати, комора буде наповнена ситістю, усе буде переливатися вином молодим; шануй батька і матір, тоді у тебе все буде благословенно. І там є такі слова, звертання: “Сину мій, Господньої кари (кари старшого і мудрого, так би мовити, наставника) не відкидай і картання не вважай тягарем. Тому що Бог кого любить, того картає і виховує, як батько сина», – цитує Святе Письмо душпастир.
Поєднання «суворий» і «люблячий наставник» означає, що ця людина не даватиме деградувати, а спонукатиме до зростання. Мудрі мама і тато завжди будуть строгі, але не для того, щоб принижувати, а щоб виростити достойну людину. І де людина буде унікальна в чомусь, значить у неї був хороший і суворий тренер.
Карати за зіпсовані речі не слід, а от пояснити, що так робити не можна – обов'язок батьків перед дитиною. І робити це треба не публічно, а відвівши її, щоб поговорити наодинці. Треба допомогти дитині розібратися, помолитися, внутрішньо видихнути і правильно, мудро все пояснити.
Добре виховання може дати присутність дитини у правильному оточенні, де благочестива атмосфера. І дуже важливо батькам знаходити таких вихователів, щоб спілкуючись із ними, перебирати мудрі речі. Допомагає і те, що людина читає мудрі книги, слухає правильні передачі, де правильно навчають християнських цінностей.
«За понад 20 років служіння маю підказувати тим, хто запитує поради. Іноді доводиться сказати мамі, щоб вона відчепилася від своєї дитини, щоб натомість зайнялася собою. Щаслива мама, яка займається улюбленою справою, спортом: вона приходить додому хоча і втомленою, але наповненою, і діти автоматично схочуть запитати у неї поради. Так само діти захочуть підійти до тата, а він – зможе запитати, що їм цікаво. А коли в дорослих купа проблем і їх мучать діти, то велика небезпека, що виховання покаранням є лише виливання негативу. А ще буває виправдання: “мій батько мене бив і я тебе битиму”», – ділиться прикладами з життя протоієрей.
Коли дитині уже 14 років і її весь час не чули, будували з нею неправильні стосунки, а потім раптом запитують у священника, що тепер робити, бо дитина якась не така, відповідь душпастиря: залиште у спокої дитину і «насолоджуйтеся» своїми плодами виховання: вже що є, те є, чим поливали, те й виросло.
Дуже цінно, ділиться отець Віктор Михалевич, коли дитина ще тільки в планах, а батьки вже читають правильну літературу. Важливо, що діти хоч на годину раз на тиждень, але приходять у недільну школу і потрапляють в атмосферу, де можна наповнитися благодаттю на весь тиждень.
«Життя складне, коли з усіх сторін смикають, а ти молитися не навчився. Молитва – це час, коли людина, усамітнившись із Богом, внутрішньо очищається, освячується. І на душі панує те, чого потребуємо, – мир і радість. У сфері виховання обов'язково має місце мистецтво духовного життя, присутності Божої. Бо часто є дві крайності у поведінці батьків: коли все забороняється, а якщо щось і відбувається, то тільки під наглядом старших, й інша модель – коли дитині все дозволяється. І те й інше погано. Дитина не народжується розумною, а має такою стати. Щоб вона не потрапила в біду, мають бути старші, які підкажуть, як вчинити, які розкажуть, що неправильно, некорисно», – розповідає душпастир.
Вседозволеність – це слабкодухість, людська незрілість. Мудрий вихователь буде давати свободу, але з певними підказками, попереджаючи про ризики. Вседозволеність такий самий гріх, як і надмірна опіка над дитиною. Мудрі батьки не лізтимуть у телефон дитини. Важливо збудувати атмосферу чесності та довіри в сім`ї. А коли сім`я хворіє на недовіру, треба з цим розбиратися. Бажання контролювати – ознака слабкості.
Велика біда, коли в домі хамство, каже панотець. Хамство – це від імені Хам. Так звали одного з синів Ноя, який насміявся над своїм батьком. Біблійною мовою хамство – це зневага старшого. Коли до такого рівня доходять стосунки між дітьми і батьками, треба це зразу припиняти. Має бути строго і водночас з любов`ю. Якщо немає розуміння, хто такі мама, тато, вчитель, лікар, священник, тренер… – це біда. На жаль, сьогодні пропагується модель поведінки, коли старшого за себе зневажають, і така людина вже нічого доброго передати не зможе.
Якщо дитина зневажає вчителя, то вона вже нічого не почує. Усе розпочинається з сім`ї, де на хамство дитини, наприклад, до бабусі чи мами, хтось промовчав, а то й посміялися з цього. Буває, мама насміхається з тата, говорить вголос непристойні слова, а діти чують і розпочинаються сварки. Коли відбулося осквернення, це обов`язково треба обговорити, інакше охопить пекло. А пекло – це відсутність Божої милості, це там, де все вульгарно, з матюками, з криками. І, на жаль, таких сімей зараз багато, підсумовує душпастир. На це можна і треба впливати, каже він. Важливо, щоб правила благочестя займали своє місце у житті людини.
Програма «Духовна абетка» – спільний проєкт «12 каналу« та єпархіальної телестудії «Собор». Ведуча Марія Вавринюк. Цей, а також усі інші випуски можна подивитися тут.
- Предметно-тематичні рубрики
- Адміністративно-територіальні
- Єпархія
- Управління єпархії
- Капеланська служба єпархії
- Паломницький центр єпархії «Україна»
- Кафедральний собор Святої Трійці в Луцьку
- Деканат монастирів
- Володимирський міський деканат
- Володимирський районний деканат
- Горохівський деканат
- Камінь-Каширський деканат
- Ківерецький деканат
- Ковельський деканат
- Локачинський деканат
- Луцький міський деканат
- Луцький районний деканат
- Любешівський деканат
- Любомльський деканат
- Маневицький деканат
- Нововолинський деканат
- Ратнівський деканат
- Рожищанський деканат
- Старовижівський деканат
- Турійський деканат
- Цуманський деканат
- Шацький деканат
- Волинська православна богословська академія
- Персоналії
- Михаїл (Зінкевич), митрополит
- Філарет (Денисенко), почесний Патріарх
- Александрук Анатолій, протоієрей
- Андрухів Дмитро, протоієрей
- Антонюк Віталій, протоієрей
- Арсеній (Качан), ієромонах
- Атаманів Петро, протоієрей
- Бабій Назар, священик
- Безкоровайний Олександр, протоієрей
- Беспалов Станіслав, священик
- Близнюк Юрій, протоієрей
- Бодак Роман, протоієрей
- Бойко Андрій, священик
- Бонис Іван, протоієрей
- Борунов Павло, священик
- Бучак Михайло, протоієрей
- Вакін Володимир, протоієрей
- Ващук Віталій, священик
- Владика Валерій, протоієрей
- Войнарович Роман, протоієрей
- Вонсіцький Роман, священик
- Вронський Олександр, священик
- Гайгель Степан, протоієрей
- Гамера Микола, священик
- Герасимук Петро, протоієрей
- Глова Юрій, протоієрей
- Гой Микола, протоієрей
- Григлевич Борис, протоієрей
- Гринів Богдан, протоієрей
- Гуреєв Іван, священик
- Гусак Андрій, протоієрей
- Деленів Степан, протоієрей
- Димитрій (Франків), ієромонах
- Добровольський Олександр, протоієрей
- Домарацький Станіслав, священник
- Домбровський Віктор, протоієрей
- Дрозд Володимир, протоієрей
- Закидальський Андрій, протоієрей
- Заторський Іван, священик
- Зеленко Іван, протоієрей
- Зеленько Сергій, священик
- Зінчук Юрій, протоієрей
- Зінько Дмитро, священник
- Іларіон (Зборовський)
- Казмірук Олександр, протоієрей
- Качмар Микола, священик
- Кліцук Павло, протоієрей
- Клочак Василь, протоієрей
- Кобрій Роман, священик
- Кованський Артем, священик
- Колесник Вадим, священник
- Комарницький Володимир, протоієрей
- Константин (Марченко), архімандрит
- Корчинський Олег, протоієрей
- Коць Сергій, протоієрей
- Куліш Олег, священик
- Лазука Микола, протоієрей
- Левковець Іван, протоієрей
- Левочко Михайло, священик
- Ледвовк Сергій, протоієрей
- Лехкобит Віталій, протоієрей
- Лисак Богдан, священик
- Лівончук Сергій, священик
- Ліпчик Віктор, протоієрей
- Літвінцов Ігор, священик
- Лозинський Володимир, протоієрей
- Лозовицький Василь, священик
- Лущинський Петро, священник
- Макарій (Дядюсь), ієромонах
- Маласпіна Євген, священик
- Манелюк Тарас, протоієрей
- Медвєдєв Сергій, протоієрей
- Мельничук Михайло, протоієрей
- Мельничук Сергій, священик
- Михайлишин Василь, протоієрей
- Михалевич Віктор, протоієрей
- Мицько Володимир, протоієрей
- Мицько Олег, священник
- Мичко Василь, протоієрей
- Мовчанюк Андрій, протоієрей
- Мойсей Роман, священик
- Нестер Роман, протоієрей
- Нестор (Олексюк), ієромонах
- Нецькар Микола, протоієрей
- Никодим (Смілий), ієромонах
- Олійник Матвій, протоієрей
- Онищук Михайло, протоієрей
- Оринчак Іван, протоієрей
- Пахолок Іван, протоієрей
- Пилипець Юрій, протоієрей
- Подолець Володимир, протоієрей
- Присяжнюк Володимир, протоієрей
- Пушко Віктор, протоієрей
- Пшеничка Михайло, священник
- Репіньовський Богдан, священик
- Ротченков Андрій, священик
- Рудь Євген, протоієрей
- Савчук Микола, священик
- Святополк (Канюка), ігумен
- Сегет Микола, священик
- Семенюк Іван, протоієрей
- Сех Андрій, протоієрей
- Сидор Андрій, протоієрей
- Сидорук Тарас, священник
- Січкар Сергій, протоієрей
- Скиба Ігор, протоієрей
- Смолярчук Микола, протоієрей
- Собко Віталій, протоієрей
- Старевич Василь, протоієрей
- Стеблина Володимир, священик
- Стеблина Петро, протоієрей
- Третяк Роман, священик
- Труш Володимир, протоієрей
- Удуд Володимир, протоієрей
- Устимчук Анатолій, священик
- Устимчук Юрій, протоієрей
- Фульмес Владислав, священик
- Хімчак Михайло, священик
- Хлопецький Юрій, протоієрей
- Хромяк Андрій, священик
- Цап Микола, протоієрей
- Цап’юк Микола, протоієрей
- Царик Микола, священик
- Цилюрик Ігор, протоієрей
- Чвир Олег, священик
- Черенюк Володимир, протоієрей
- Черенюк Дмитро, священник
- Черенюк Ярослав, священик
- Шак Андрій, протоієрей
- Шийка Назарій, священник
- Шняк Василь, протоієрей
- Шутяк Микола, протоієрей
- Яким Богдан, протоієрей
- Яків (Мільян), ігумен
- Янів Роман, протоієрей
- Янкевич Михайло, протоієрей
- Янчук Василь, протоієрей
- Янюк Петро, священник
- Коць Микола, архідиякон
- Марцинюк Андрій, диякон
- Анастасія (Заруденець), ігуменя
- Марія (Ігнатенко), ігуменя
- Бондарчук Андрій
- Гребенюк Віктор
- Лесюк Валерія
- Маласпіна Валентина
- Ротченкова Наталія
- Савчук Лариса
- Тишкевич Богдан
- Шаюк Євген