Відповідь на це запитання пропонує протоієрей Олександр Хорошко у програмі «Церква і релігія» на телеканалі «Конкурент TV».
На думку священнослужителя, першочергово слід чітко зрозуміти, що таке взагалі «релігія». В широкому сенсі це слово розуміється як союз між Богом і людиною. А ще глибше відповідь криється в питанні, власне, створення людини.
Панотець зауважує: у Священному Писанні сказано, що Господь усе створив добрим і благим. І саму людину теж. Завданням людини на землі було – все привести в досконале, вдосконалитися самій і весь цей досконалий світ привести до Бога, щоб перебувати у Ньому вічно.
Але у світ прийшов гріх через диявола-спокусника. Він призвів до того, що людина почала сумніватися у правильності слів Божих. А Господь сказав чітко: «Зростайте та розмножуйтеся, наповнюйте землю і володійте нею». Була лиш єдина заповідь для перших людей: не їсти плоду з одного дерева – пізнання добра і зла. Проте відбулося гріхопадіння. Гріх призвів до того, що світ уже став іншим, спотвореним. І все перевернулося ніби з ніг на голову: людину вигнали з Раю – з місця її безпосереднього спілкування з Богом лицем до лиця.
Після цього розпочинаються людські випробування, хвороби, пояснює протоієрей. Але погляд до Бога, закладений Творцем, у людині залишається. На жаль, з часом гріх усе більше завдає шкоди її душі й, наче невиліковний вірус, призводить до фатальних наслідків – смерті.
Звісно, були праведні люди, які спілкування з Господом не переривали. Але були й ті, які йшли іншим шляхом – через забуття, неуважність, вони спотворювали правильне шанування Його, думаючи, що Бог проявляє себе через вітер, сонце, дощ, вогонь… Людина опинилася у великій катастрофі і сама вийти з неї не могла. Священнослужитель пояснює роль угодників у пошуку правильного шляху: «Господь через своїх праведників обіцяє людям інше життя, обіцяє їм Месію і укладає завіт найперше із великими патріархами – Ноєм, потім Авраамом, які чули голос Божий і відкликалися на нього. Господь не забуває про обраний ним ізраїльський народ і старається його укріпити, бачачи муку людини у гріху. Ми знаємо, що цей народ зазнавав великої біди, коли був у рабстві в єгиптян. І Господь через Свого праведника Мойсея обіцяє Своєму народові нову землю, де ізраїльтяни будуть володарями, власниками цієї землі і вона дасть їм мед та молоко. Все так і стається, але знову люди, які в Бога вірували, на Нього ж нарікають, що Він недостатньо про них піклується. Навіть після численних Господніх чудес народ робить собі божка – золотого тельця, перед яким звершують поклоніння. Тобто людина завжди була в цьому пошуку, до кінця не розуміючи, хто її творець».
Минали роки і ми бачимо результат цієї великої зневаги до Бога, коли люди практично відійшли від Нього. Але й тоді Господь не залишав Свій народ і послав Свого сина – Ісуса Христа, зауважує панотець. Господь через велику любов приходить у цей світ, щоб спасти. Приходить на землю, щоб земним відкрити небо, щоби назад повернути людину в той утрачений колись Рай. Більше того, Господь приймає на Себе людську природу і стає людиною, щоб саму людину обожити. Але коли лунала проповідь самого Бога Ісуса Христа, Його послідовників, апостолів, усе одно були ті, які не приймали благу звістку, кидали це вчення і продовжували жити у беззаконні, продовжували молитися своїм божкам, а Бога істинного зневажали. І тому на сьогодні існує багато релігій.
Але серед цього різноманіття течій, релігій і церков усе одно християнство займає лідируюче місце у світі. Християн у всьому світі, згідно з підрахунками дослідників, більше двох мільярдів. Серед усієї цієї кількості православних приблизно 300 мільйонів.
Протоієрей Олександр Хорошко зауважує, що часто постає питання, чи можна змінювати релігію. Він пояснює, що на життєвому шляху людини відбуваються різні речі. У вирі цих подій, які її оточують, вона забуває думати про свою душу, про Бога. Однак все одно з часом її хвилюють питання: чи дійсно я ходжу до тієї церкви, яка церква правдива, як знайти істинну церкву, як знайти правдивого Бога. Але всі ці питання не складні для того, хто хоче пізнати істинного Бога.
Він наводить приклад із життя християнського подвижника блаженного Августина. Цей святий вшановується і православними, і римо-католиками, і протестантами. «Звертаю увагу на ранній період його життя. Він народився в Африці і виховувався у сім`ї, де мати була християнкою, а батько – язичником. Тобто, сучасною мовою, ця сім’я була неповноцінною в плані релігії – неоднодумною. І дитина більше схилялася до сторони батька – захоплювалася язичницькою вірою, філософією, але мала цікавість до вивчення наук. І через цю цікавість Августин приходить до питання, що таке істина, що таке правда, хто такий Бог. У цьому пошуку він захоплюється дуалістичним вченням – маніхейством. А воно говорило, що існує два вічних начала – добро та зло і вони постійно ведуть боротьбу. Але серце Августина потребувало більше і він задавався питанням: а в чому суть цієї боротьби, якщо у ній не буде переможця, якщо зло завжди бореться, то чому добро теж вступає у цю боротьбу і чи буде кінець цієї боротьби?
Завдяки християнському святому Амвросію Медіоланському, проповіді якого слухав Августин, у них він знаходить відповіді на свої запитання і розуміє, що Бог не є винуватцем зла, що зло не має своєї природи і буття, а отже, не є вічним, а лише наслідок того, що людина відходить від добра, від Бога і тоді твориться зло. Після цього Августин зрозумів, що є істина, а істина є Бог, і розпочинає кардинальні зміни у своєму житті – приймає хрещення і стає християнським єпископом, який докладає багато зусиль для розповсюдження церкви в Африці. Тобто, у цьому випадку, зміна релігії Августину прийшла на користь. А як бути з тими людьми, які покидають православне християнство? Душпастир розповідає з досвіду, що багато таких питань пов`язані з тим, що люди хочуть «чогось простішого». А в православній церкві все видається складним тільки на перший погляд, коли людина не розуміє глибини цієї віри. Якщо поставити собі за завдання дійсно пізнати, що таке істина, хто такий Бог і як Він діє в цьому світі, то людина, безумовно, завжди знайде правду. Якраз у православній вірі ця правда їй відкриється. Тому дуже важливо зрозуміти, поставити собі питання – для чого вона змінює релігію?
Якщо людина змінює релігію, бо їй так легше молитися до Бога, легше проводити духовні практики, то чи дійсно вона ставить собі завдання пошук істинної релігії? Якщо ж пошук істинної релігії, то можна шукати справжнього Бога серед цієї великої когорти, яку пропонує світ людству. І якщо це буде саме такий пошук відповіді, переконаний священнослужитель, то він увінчається успіхом. Бо Господь сказав: «шукайте і знайдете, стукайте і відчинять».
Чому Господь не втручається у цей пошук? Бо Він дав людині право вибору – свободу. І цю свободу Творець ніколи не порушує. Ми читаємо на сторінках Святого Писання, що Господь завжди пропонує людині добро. Читаємо у Второзаконні, що Він каже до Свого вибраного народу: «Я пропоную вам добро і зло. Якщо виберете добро, будете дотримуватися Моїх заповідей, законів, постанов, це буде означати, що ви будете Моїми дітьми. А оскільки ви будете Моїм народом, Моїми дітьми, Я буду вас захищати і оберігати, і як нагороду дарую вам життя вічне. І навпаки, якщо ви виберете зло, не будете ходити Моїми дорогами, то підете до смерті, зазнаватимете різного беззаконня…» І далі Господь продовжує: «оберіть добро».
Панотець зазначає, що в суспільстві часто побутує думка, що Бог є один і всі релігії, всі церкви, які існують у цьому світі, вони безумовно ведуть до Бога й не важливо, до якої церкви ходиш, як молишся, яку релігійну організацію визнаєш. Чи є це розуміння правильним? Безумовно, каже душпастир, що є у цьому частка правди. Можемо сказати, що всі релігії ведуть до Бога. Проте знову постає питання, а як релігії ведуть до Бога?
Обираючи собі дорогу в житті, хоч ми й маємо під час цього приємні, корисні, радісні речі, ми цим втішаємося, але у певний час на цій дорозі трапляються випробування. І от під час цього людина може часто змінювати свій маршрут. Так і в пошуку істини, дороги до Бога, людина бува змінює релігію. Чи добре робити такий пошук? Звісно, що добре. Бо і Господь вимагає від людини не сліпої віри, а яка була б випробувана на власному житті, щоб людина сама переконалася. Але слід чітко зрозуміти – дорога від кожної релігії може бути правдивою, але чи вистачить нам сили цією дорогою пройти, чи вистачить нам життя, щоб досліджувати ту чи іншу релігію.
Завдання для кожної людини у пошуках правдивої релігії – це поставити собі одне просте запитання: для чого мені Бог? Якщо я по-справжньому маю потребу в Бозі, якщо я Його по-справжньому шукаю, то рано чи пізно знайду. Господь мені привідкриє цю правильну дорогу. І так Він робив багатьом людям, які Його шукали.
Священнослужитель наводить приклад проповідей апостолів, які ходили світом, проповідували людям різного стану і вірування, і багато хто приймав почуте й навіть кардинально змінив своє життя. Вони зрозуміли, що апостоли проповідують істинного, реального Бога. І більше того, подальше їхнє життя в цьому їх переконувало.
Програма «Церква і релігія» – спільний проєкт каналу «Конкурент TV» та єпархіальної телестудії «Собор». Повністю випуск можна подивитися ось тут.
