Апостол Павло навчав: «Пам’ятайте і шануйте наставників ваших», але це означає не тільки повагу до віку, зазначив у проповіді митрополит Луцький і Волинський на Літургії в кафедральному соборі Святої Трійці третьої неділі після П’ятдесятниці.«Шанувати наставників – означає, що ти приймаєш не лише знання, а й їхню любов до життя». Вчитель, залишаючи про себе добрі згадки, бажає, щоб його послідовники примножили те, що ним напрацьовано. Так само і в сім’ї: кожен із батьків, збираючи певний статок, бажає, щоб його діти не розкидали, а примножували.
Наставники ревно передають свої знання, бо бачать в учнях своє продовження, своїх дітей. Проте є винятки: вчителі, котрі навчають не завжди сумлінно. Якби не було й таких, ми не змогли б оцінити хорошого вчителя, адже людина все пізнає в порівнянні.
Ми розвиваємося згідно з нашим внутрішнім бажанням. Але Господь, за промислом Своїм, дає нам наставників: одні «підбадьорять, коли ми приупали, другі – смирять, коли ми гордовиті».
Шанувати своїх учителів означає любити їх. Ми повинні дякувати Богу за всіх наставників: батьків, духовних отців, педагогів та просто людей, які трапляються нам на життєвій дорозі.
