Протоієрей Михайло Савка, настоятель храму Апостолів Петра і Павла села Піддубці Луцького районного благочиння, у програмі «Церква і релігія» на телеканалі «Конкурент TV» розповідає, що і зрада, і перелюб є гріхом. Проте через покаяння, прощення і терпіння можна позбутися цих пристрастей, зберігши сім’ю.Господь створив чоловікові помічницю, дружину «з ребра Адамового» і назвав її Євою, що означає «життя», пояснює священнослужитель. Одруження – це таїнство, якого набувають чоловік і жінка. Їх з’єднує Сам Господь: «Покине тому чоловік свого батька та матір свою, та й пристане до жінки своєї, – і стануть вони одним тілом» (Буття, 2:24).
Панотець радить добре зважити, перш ніж погодитися на такий важливий крок. Бо поки пара переживає «квітковий період» – усе в них добре. А коли народжуються діти, часто виникають побутові труднощі й розпочинаються різноманітні конфлікти.
«Конфлікти, як правило, виникають на засадах певного егоїзму. Треба чітко розуміти місію і покликання чоловіка в суспільному житті та в шлюбі, і життя дружини, яка прийняла таїнство шлюбу й має зобов’язання. Тому конфлікт вирішується за згодою, шляхом примирення. І якщо пара вміє вирішувати свої труднощі, значить вона має цінності, розуміє свій обов’язок перед Богом», – пояснює душпастир.
Він нагадує, що одружуючись, молодята кладуть руки на Євангеліє і присягають на вірність один одному: «обіцяю тобі любов, вірність і чесність подружню, і не залишу тебе аж до смерті».
Цитуючи Старозавітні Писання, отець Михайло розповідає, що перелюб із одруженою жінкою або чоловіком тоді каралися смертю. Господь же чітко вказав: відпускати жінку, тобто розводитися з нею можна лише через перелюб. У будь-якому іншому випадку церква не підтримує і тим паче не заохочує розлучення (як-от через те, що люди «не зійшлися характерами» або ж один із подружжя невіруючий). Апостол Павло каже: чоловік освячується на вірність жінці, а жінка освячується на вірність чоловікові (1 Кор., гл. 7).
Одначе зрада має свої межі, зауважує священнослужитель. Якщо, не виправдовуючи її, все ж знайти таким діям пояснення і поставити за ціль більше ніколи не зраджувати, тоді можна зберегти шлюб і продовжити спільне сімейне життя, особливо коли є діти.
«Шлюб – це не просто обов’язок один перед одним, а таїнство. Якщо люди мають намір одружуватися, вони беруть тайну великого благочестя, дають обіцянку Богові й стають однією плоттю. Тому, якщо навіть чоловік відпускає жінку чи навпаки, то апостол Павло каже: був у шлюбі, то не шукай другого приводу для одруження», – нагадує панотець. Він зазначає, що, на жаль, у сучасному світі стало «модним» розлучатися з будь-якої причини і тим самим втрачати таїнство. Але стосунки між подружжям – це ще й приклад поведінки, який наслідують діти.
Зраду пробачити можна, розповідає душпастир і нагадує, як у Святому Письміі описано страждання царя Давида, який був одружений, мав дітей – і зрадив. Потім він довго спокутував гріх перелюбу. Панотець наводить приклад й іншої, євангельської розповіді: до Ісуса Христа фарисеї привели жінку, впійману під час перелюбу, і прагнули закидати її камінням. Тоді Син Божий відповів їм: «Хто з вас без гріха, – нехай перший на неї той каменем кине!» (Ів. 8:7). І жінку відпустив, але наказав їй більше так не чинити.
«Якщо людина “системно” зраджує, це призводить до морального упадку, і на таких засадах побудувати міцну сім’ю неможливо. Але завжди як Бог, так і ми, люди, повинні давати шанс, який би уможливив зберегти сім`ю», – стверджує протоієрей.
Його головні поради: навчитися терпіти, іноді змовчати та всіляко прагнути зберегти шлюб. «А за терпіння Господь потім дасть нам Царство Небесне, побачивши, що ми трудилися, терпіли і зберегли сім`ю».
«Церква і релігія» – спільний проєкт каналу «Конкурент TV» і єпархіальної телестудії «Собор». Повністю цю та інші передачі можна переглянути ось тут.
