Митрополит Луцький і Волинський Михаїл очолив Божественну літургію в цьому селі Луцького районного деканату з нагоди престольного празника та 125-річчя заснування церкви.
У храмі Мучеників благовірних князів Бориса і Гліба з владикою молилися: канцлер єпархії протоієрей Микола Цап, ректор Волинської православної богословської академії протоієрей Володимир Вакін, декан Свято-Успенського округу протоієрей Андрій Мовчанюк, настоятель священник Денис Клюковський, інше духовенство – місцеве, а також із сусідньої Володимир-Волинської єпархії.
У слові владика зазначив, що люди часто нарікають на владу, джерелом якої є в нинішні демократичні часи сам народ. Серед керманичів держави раніше були князі. До речі, значення «князь» у найдавніші часи означало «родоначальник», тобто той, хто досягнув поваги і відповідальності. Князь був зобов’язаний турбуватися про підлеглих.
У житті людини, і теперішніх можновладців теж, є важливі випробування, про які узагальнено кажуть: вогонь, вода і мідні труби. Вислів «мідні труби» означає «іспит владою, славою (фанфарами)». Кажуть, щоб пізнати людину, треба дати їй владу і гроші.
Але за великим рахунком політика християнина, як наділеного владою, так і простого, має полягати в тому, щоби молитвою і добрими ділами збагатити свою душу, бути привабливим для Бога й людей і щиро, як діти, взивати до Всевишнього.
Під час хресної ходи високопреосвященний освятив поклонний хрест, установлений до цієї річниці храму.
Архієрейськими благословенними грамотами керуючий єпархією нагородив активних парафіян.
Божий дім у Романові збудовано 1896 р. Невідомий архітектор спроєктував його так, щоб кожна лінія чи деталь тягнулися до неба. І блакитний колір підкреслює прагнення до очищення. За совєтів правив там священник Максим Федорчук, який за любов до України вважався «ворогом народу» і був репресований. У часи незалежності продовжив душпастирську справу. Панотець вів щоденники, які стали основою книжки волинського журналіста Володимира Данилюка «Вірити занадто боляче… Волинь: хроніка подій 1939–1944 років».
У липні 2019-го парафія вийшла з підпорядкування Московського патріархату і возз’єдналася з Православною церквою України.
