Луцький декан: смерть – тимчасова розлука

Інтернет-видання «Конкурент» у постійній рубриці «Що думає Бог» запитало в представників різних конфесій про ставлення до вмирання людини.

«Смерть... Це явище таке страшне і загадкове водночас, що одночасно й відштовхує, й притягує до себе увагу людей впродовж всієї історії, – йдеться у вступному слові журналіста Романа Колюхова. – Філософи всіх поколінь намагалися розгадати таємницю смерті, а митці усіх без винятку видів мистецтва присвятили темі смерті чимало творів. Смерть – це драма і трагедія, за якою – вічно невідоме. Не буває життя без смерті, як не буває світла без тіні. І ми спілкувалися про вічність із тими, хто знає чимало про світло і тінь, життя і смерть, добро і зло, – представниками провідних конфесій у Луцьку. Спілкувалися до початку повномасштабної війни, коли ніхто не міг уявити, що так часто і так багато Героїв доведеться проводжати нам на Волині. І що десятки тисяч українців, які втратили своїх рідних у цій страшній війні, будуть шукати відповідь на питання – чому?».

Протоієрей Михайло Онищук, луцький міський декан і настоятель парафії Холмської ікони Богоматері, так висловився щодо порушеної проблеми:

«Смерть – це фактор, який присутній протягом всього життя людини від моменту вигнання з Раю. Кожна деталь, яку людина бере до використання від іншої людини, тобто винахід, який зробила людина, має інструкцію до споживання. Тобто: “Те, що я задумав, використовується таким чином”. Що стосується Божого задуму, то щодо нас є подібна “інструкція”. Ми повинні від самого початку їй слідувати і розуміти, що народження прекрасної і здорової дитини знаменує те, що рано чи пізно цей плід на землі зазнає смерті. І коли ми готуємося до життя, то, перш за все, потрібно прийняти цю формулу: “Всі народжені готуються до смерті”. Тоді в момент смерті близької людини ми не будемо задаватися питаннями, як так вийшло. Адже ці питання є безглузді, недолугі і несправедливі. “Смертю помрете”, – було сказано Богом. Іншого варіанту виходу з цього світу немає. Є варіант для тих, хто залишиться жити при Другому пришесті...

Коли приходить смерть – бажано заглянути в інструкцію того, що Бог говорив про життя. Він каже втішну інформацію: “Хто помре, але вірить у Мене, – він житиме”. Це – прохання Бога так розуміти смерть. І коли ми так подивимось на смерть, то почнемо розуміти, що нічого дивного в ній немає, у ній є реальна логіка. Чомусь святі кажуть так: “Я вручаю свою душу Богу”, а в грішника душу видирають, як податок. Тому коли будемо чесними перед самими собою, знайдемо таку відповідь, що ми не були вдячними близьким людям за те, що вони з нами були. І починаємо жалітися на те, що “було мало часу”, що “не в той момент настала смерть”. Але нам ніхто не обіцяв ні часу, ні моменту, коли вона настане. Тому, щоб переступити в наступний етап життя з відсутністю когось поряд у цьому житті, потрібно сприймати це як розлуку. Коли близька людина їде за кордон на заробітки, ми ж не впадаємо у відчай, а чекаємо зустрічі.

Нас чекає своя смерть. По смерті буде інше буття, яке дасть відповіді і втішання. А поки що смерть потрібно сприймати як тимчасову розлуку. Ми говоримо також про те, що щоб пережити смерть близької людини, потрібно здійснити певну кількість молитв, кілька разів прийти до храму.

Що після смерті? Ми не можемо говорити про те, чого не бачили і де не були. Цей стан ми обов’язково зазнаємо на собі і будуть всі відповіді. Але людині хочеться вже зараз мати розуміння, що буде там. Там буде тільки одне, зрозуміле і послідовне. Бог там не дасть якогось нового висновку, адже висновок твориться тут, на землі. Наше життя тут, на землі, – це і є наше майбутнє там. Якщо ти тут поганець, то в майбутті лагідною “душечкою” ти не станеш. Якщо ти тут стараєшся і плачеш про свої провини, просишся повсякчас у Бога, і перепрошуєш у ближнього, і робиш все, щоб побороти свій гріх, – відповідно, там ти можеш сподіватися на інший присуд.

Бог дає відповіді на питання про позагробне життя. Зокрема, Він каже: “Що уготовано тим, хто любить Мене, – око не бачило і вухо не чуло тих красот і прекрасностей”. Ми навіть не можемо осягнути цього, бачачи все прекрасне у цьому світі. Це відповідь тим, хто втрапить у приготовані оселі, виконавши всі інструкції земного життя.

Другий варіант, що говорить про долю тих, кому буде погано, – “там буде плач і скрегіт зубів”. Тобто страшенно недобре. Тож намагатися побудувати для себе якусь оглядову картину не потрібно. Після смерті буде відповідь за все земне життя. Сказано: “своїми вустами засудишся”. Тобто Господь буде наводити приклади з твого життя і по ньому буде робити висновок. Апостол Павло каже: “Не чекайте суду, засудіть себе самі”».