Цього дня відзначаємо Стрітення Господа нашого Ісуса Христа – одне з дванадцяти найбільших свят.Торжество встановлено майже через 500 років після Різдва Христового. Воно належить до числа господських, тобто присвячене безпосередньо Христові, але богослужбовим змістом близьке до богородичних і в давнину розглядалось як приурочене Матері Божій.
Слово «стрітення», «сретеніє» із давньоруської перекладається як «стріча, зустріч». Це зустріч людства в особі праведного старця Симеона з Богом. За переказами, Симеон був одним із перекладачів Святого Письма з єврейської на грецьку мову, який засумнівався в правильності слів пророка Ісаї, що Спаситель народиться від Діви. І тоді з’явився йому ангел і сказав, що він не помре, поки на свої очі не побачить сповнення цього пророцтва.
Праведник довго чекав виконання обіцянки Божої. З натхнення Духа Святого він, уже зовсім ветхий, прийшов того дня у храм. І коли Марія з Йосифом принесли маленького Ісуса (щоби сповнити звичай принесення немовляти в святиню), Симеон узяв Його на руки і, славлячи Бога, сказав: «Нині відпускаєш раба Твого, Владико, за словом Твоїм, з миром, бо побачили очі мої спасіння Твоє, яке Ти приготував перед лицем усіх народів, світло на просвітлення язичників і на славу народу Твого Ізраїля» (Лк. 2:29–32).
Йосиф із Марією дивувалися словам старця. Симеон благословив їх і промовив Діві про Богонемовля: «Ось лежить Цей на падіння і на піднесення багатьох в Ізраїлі і на знак сперечання, – і Тобі Самій душу пройме меч» (Лк 2:34–35).
Тут була і благочестива Анна-пророчиця, вісімдесяти чотирьох років, яка служила Богу постом і молитвою всі довгі роки свого вдівства. І вона духом упізнала Спасителя й, підійшовши, прославила Його.
За Церковним Уставом, у цей день здійснюється чин благословення свічок. Ми молимося, щоб Господь уподібнив наші серця світильникам та запалив їх «невидимим вогнем», або «світлом Святого Духа».
Цього дня громада Покрови Пресвятої Богородиці в с. Лаврів Луцького районного деканату відзначає 20-річчя освячення храму.
