7 січня – Різдво Христове

Після гріхопадіння Адама і Єви Бог пообіцяв людству Спасителя. Про події з Його життя провістили пророки. Зокрема, Михей говорив про місце народження (Мих. 5:2), Ісая – про народження від Діви, трьох царів зі Сходу та страждання (Іс. 7:14, 50:6, 60:6), Захарія – про урочистий вхід у Єрусалим та зраду (Зах. 9:9, 11:12), Давид – про воскресіння і вознесіння на небо (Пс. 15:9–10, 34).

Поява Сина Божого на цей світ сталася в холодну ніч. Марія і Йосиф ішли з Назарета до Вифлеєма, бо за наказом римського імператора Августа проходив місцевий перепис населення. Юдеїв записували за місцем розміщення родових книг. Марія і Йосиф були нащадками царя Давида, тобто родом із Вифлеєма. У місті не знайшлося їм притулку через велику кількість людей, тому Немовля з’явилося в печері, у якій було влаштовано хлів. Першими, до кого дійшла звістка про народження Ісуса, стали пастухи, які стерегли стадо. До них з'явився ангел і приніс благу вість про появу Сина Божого. Волхвам же сповіщено про цю подію яскравою зіркою. Вони прийшли в печеру і принесли дари Немовляті: золото як царю, ладан – як Богу, а смирну – як людині, якій належить померти.

Напередодні Різдва Христового, в Навечір’я, віряни йдуть до храмів на всенічну, опісля із вогнем – до своїх домівок на святу вечерю. До неї готуються особливо. Посеред столу – запалена свічка, біля неї – просфора, що уособлює новонародженого Спасителя, Який називав Себе «Хлібом життя» (Ін. 6:35). Скатертина знаменує пелени, а свічка – вифлеємську зірку.

Коли родина збирається за столом, на почесному місці сідає батько або хтось найстарший. Він промовляє «Отче наш». Усі страви мають бути пісними. За традицією їх дванадцять (давнє священне число). Пісна їжа означає скромні обставини народження Ісуса Христа, а її різноманітність – багатство Божого милосердя.

7 січня у парафії с. Великий Курінь Любешівського деканату – престольний празник. Усі події цього дня за єпархіальним календарем – ocь тут.