Цього дня вшановуємо пам’ять благовірних князів Бориса і Гліба, перших за часом канонізації святих Русі-України.Ці страстотерпці (у хрещенні Роман і Давид) – молодші сини рівноапостольного київського князя Володимира. Брати народилися незадовго до хрещення Русі, тому їх виховували в християнському благочесті. Старший Борис мав гарну освіту, любив читати Біблію, твори святих отців і особливо житія угодників Божих. Під їх впливом запалав бажанням наслідувати їхні подвиги і часто молився, щоб Господь удостоїв його такої честі. Гліб із дитинства поділяв прагнення брата присвятити життя служінню Богові. Обидва брати відрізнялися милосердям і добротою, наслідуючи приклад свого батька.
Борис отримав у спадок Ростов. Молодий князь мудро керував своїм князівством, поширював православну віру та турбувався про людей. Князь Володимир знав про мужність і мудрість сина, тож одного разу доручив йому керувати раттю в поході проти печенігів. Коли Борис повертався, то почув звістку про смерть батька. Вона сталася несподівано, Володимир не залишив заповіту, а закону про престолонаслідування не існувало. Борис був старшим із братів, народжених у християнському шлюбі, його любили кияни і військо.
Проте сином, старшим за роками, але ще з язичницького шлюбу і нерідним Володимиру, був непопулярний турівський князь Святополк, названий Окаянним (тобто «другим Каїном»). Він перебував тоді у в’язниці в Києві, куди його посадив Володимир за непослух. Святополк вирвався звідти і проголосив себе великим князем Київським. Боячись суперництва, підіслав убивць до братів. Борис міг претендувати на престол і мав для цього достатньо дружинників, проте це означало б громадянську війну на Русі перед імовірним наступом зовнішніх ворогів, тож відмовився від боротьби. Борис уже знав, що його чекає. Убивці прийшли, коли князь молився у шатрі на березі річки Альти. Після молитви вони увірвалися до Бориса і пронизали списом. Тіло страстотерпця привезли до Вишгорода і таємно поховали у храмі Василія Великого.
Після цього злоба Святополка не закінчилась. Він викликав Гліба з Мурома до Києва, повідомивши, нібито батько дуже хворий. Святополк послав йому назустріч дружинників, щоб убити Гліба. Князь Гліб уже знав про спочинок батька і вбивство Бориса. Глибоко засмучений, теж віддав перевагу смерті.
Їхній рідний брат св. Ярослав Мудрий, ставши великим князем київським, подбав про те, щоб розшукати останки Гліба, котрі були впродовж чотирьох років непоховані, та звершив їх поховання разом із мощами Бориса.
Безліч храмів і монастирів присвячено святим князям Борису і Глібові. Храмовий празник святкують парафії в Луцьку (каплиця при Волинському облвійськкоматі), селах Романів Луцького районного і Шклинь Горохівського деканатів.
Усі події 6 серпня за єпархіальним календарем – ось тут.
