Інформаційно-видавничий центр єпархії (ІВЦ) підбив підсумки першого на Волині змагання працівників «швидкого пера» на різні теми, пов’язані з православ’ям.Згідно з положенням, яке затвердив митрополит Луцький і Волинський Михаїл, на конкурс приймали доробки будь-яких журналістських жанрів, опубліковані з 1 травня минулого року до 30 квітня цього або ж які ніколи не були оприлюднені. Автори могли подати довільну кількість творів, але в одному жанрі – лише один.
Журі в складі працівників ІВЦ одержало десятки конкурсних публікацій, уважно розглянуло їх протягом місяця.
І ось 3 червня на завершення традиційної молитви в кафедральному соборі Святої Трійці до Дня журналіста голова ІВЦ протоієрей Віталій Собко оголосив переможців. Нижче подаємо перелік у викладі: номінація – автор (-ри), назва (-ви) твору (-ів).
1. «Аналітика» – Андрій Гнатюк, «Суть і філософія Христового Воскресіння».
2. «Замітка» – переможця вирішено не визначати.
3. «Інтерв’ю» – Марія Вавринюк, телепередача «Духовна абетка» на тему «Діти в храмі»;
Оксана Коваленко, «Певний час в Україні будуть дві помісні церкви, але одній із них не треба працювати на агресора».
4. «Нарис» – Наталія Кравчук, «У моїй родині є... святий».
5. «Пояснювальна журналістика» – Мая Голуб, «Забобони і справжні релігійні обряди. Що варто знати і чому вірити».
6. «Репортаж» – Віка Вегера-Абрамович, «Про цнотливість, куріння та гріхи монахинь: відверта розмова з черницею з Волині».
7. «Стаття» – Оксана Бубенщикова, «Старовинна церква – під покровом аж п’ятьох Миколаїв!»;
Оксана Коваленко, «Чи можна отримати відпущення гріхів через інтернет?».
8. «Надія православної журналістики» – Михайло Новосад, «Моя дорога до помісної церкви». (У цій номінації – роботи аматорів. Найкращим тут став учень 8 кл.).
Дев’ятьом переможцям конкурсу владика Михаїл вручив дипломи та цінні призи – ікони преподобного Нестора Літописця, рівноапостольних Кирила й Мефодія, учителів слов’янських, та молитвослови.
Це творче змагання засновано, щоб пожвавити висвітлення духовної тематики в ЗМІ, покращити рівень таких публікацій.
На думку членів журі, конкурс – це спонука писати на релігійні теми, спосіб показати, що і тут можна знайти для читачів не просто цікаве, а й душекорисне. Бо про церкву здебільшого пишуть або нудно, або шукають скандали. Так, окремі з конкурсних матеріалів не позбавлені цих вад; були й речі, котрі не можуть захопити новизною викладу чи новими фактами. Однак переважно надіслані твори цікаві й актуальні. Це хороша форма співпраці церковної журналістики зі світською.
Автори не готували творів саме до цього заходу, відгукнулися вже готовими доробками. Це свідчить, що тема духовності, християнства – у потребі світських видань.
Цей конкурс має хиби, організатори вже бачать їх. Але, напевно, причини тих недоліків – у тому, що конкурс перший. Надіємося, що його рівень у наступні роки буде вищим. Головне ж – не припиняти це змагання, а діячам журналістики бажаємо натхнення і благословення Господнього.
