Страсний тиждень
Дев’яти мучеників кизицьких: Феогнида, Руфа, Антипатра, Феостиха, Артеми, Магна, Феодота, Фавмасiя i Филимона (286–299). Преподобного Амфілохія Почаївського (1971)...
На відправу в храмі владика зайшов із митрополитом Львівським і Сокальським Димитрієм. Архієреїв зустріло духовенство, зокрема, горохівський декан протоієрей Андрій Сидор та намісник луцького братського Хрестовоздвиженського монастиря ігумен Никодим (Смілий), який організовуватиме тут подвір’я (скит) Братської обителі.
Церковними відзнаками нагороджено: благословенною грамотою Предстоятеля ПЦУ із нагрудним знаком – жертводавця Василя Парахіна та командира Луцького прикордонного загону полковника Олега Вовка, медалями «За жертовність» – інших офіцерів-прикордонників.
Божий дім змуровано в давньоруському стилі коштом заслуженого працівника культури України і викладача мистецтвознавства із Журавників Василя Парахіна. Ікони створила дружина доброчинця, художниця пані Богдана в техніці традиційного народного малювання, яку майстер відродив для настінних розписів. До будівництва храму, який зводили 32 роки, долучилися військовики Луцького прикордонного загону (останніх пів року працювали тут майже цілодобово), а також волинські бджолярі й багато інших.
Василь Григорович був свідком розстрілу повстанців і пообіцяв збудувати на цьому місці храм. Прототипом стала церква-ротонда в Зимненському монастирі. Торік на місці упокоєння воїнів УПА встановили п'ять кам'яних хрестів в українському стилі.
За почином пана Василя встановлено і пам’ятний хрест на місці, де проходив кордон між двома імперіями: Росією та Австро-Угорщиною.