7 листопада – Димитрівська поминальна субота

Сьогодні у храмах єпархії пройшли Богослужіння за померлих. Зокрема, в луцькому кафедральному соборі Святої Трійці Божественну Літургію з панахидою очолив митрополит Луцький і Волинський Михаїл.

«Димитрівською» ця поминальна субота називається тому, що її проводять перед вшануванням великомученика Димитрія Солунського 8 листопада. У 1380 році на Куликовому полі московський князь Димитрій здобув перемогу над ординцями. І звершивши поминання загиблих ратників, запропонував Церкві творити спомин убитих воїнів у суботу, перед днем свого ангела, тобто 8 листопада. Згодом вона втратила значення згадування лише воїнів і стала всезагальною батьківською поминальною суботою.

У день поминання вірні передають священнослужителям записки з іменами своїх покійних родичів. Ми будемо молитися за померлих отців і братів, за всіх воїнів, безвинно вбитих, загиблих на Майдані, за всіх одвіку спочилих православних християн.

При цьому належить пам’ятати, що вносити імена потрібно тільки тих померлих, які були охрещені в Православній Церкві й до смерті залишалися її членами. Про охрещених в інших конфесіях, нехрещених та самогубців можна помолитися вдома чи над їх могилою.

Ми запалюємо під час молитви свічку – це наша жертва за спочилих. Корисним є в пам’ять про померлого жертвувати на церкву, подавати милостиню з проханням помолитися за спочилого. Але жертва на церкву – це не тільки гроші. Древні християни приносили на могили померлих хліби і вино.

Цей благочестивий звичай дійшов до наших часів. На поминальні столи приносять кутю, хліб, крупи, печиво, фрукти, цукерки, борошно тощо. Те, що принесено у храм, треба залишити на столі: споживаючи принесене, священнослужителі й ті, кому вони передали пожертву, творять поминання.

Тому, коли християни ставлять свічки, обов’язково просять Бога про спокій душ спочилих, називаючи їхні імена, які було дано при Хрещенні.