Церковний календар: що відзначаємо 19 грудня

Цього дня особливо вшановуємо святителя Миколая, архієпископа Мир Лікійських, чудотворця, а чотирнадцять парафій нашої єпархії мають престольний празник, інші церковні дати.

Святитель Миколай народився в місті Патара Лікійської області (тепер у Туреччині). Він був єдиним сином благочестивих батьків Феофана і Нони, які, довго бездітні, дали обітницю присвятити його Богу.

З дитячих років Миколай досягав успіхів у вивченні Божественного Писання; вдень він подовгу бував у храмі, а вночі молився і читав. Дядько його, єпископ Патарський Миколай, радіючи духовним успіхам і високому благочестю племінника, звів його в сан священника, зробивши своїм помічником і доручивши говорити повчання пастві. Юний Миколай горів духом, а досвідченістю в питаннях віри був подібний до старця, чим викликав здивування і глибоку повагу вірян.

Пресвітер Миколай проявляв велике милосердя до пастви, йшов на допомогу тим, хто страждає, і роздавав своє майно жебракам. Дізнавшись про гірку потребу й убогість одного з мешканців міста, святий урятував його від великого гріха. Маючи трьох дорослих дочок, батько, який зневірився, замислив віддати їх на блудодіяння для порятунку від голоду. Отець Миколай же вночі таємно кинув йому у вікно три мішечки із золотом і тим врятував сім’ю від духовної загибелі. Творячи милостиню, Миколай завжди прагнув робити це таємно.

Відправившись у паломництво до святинь Єрусалима, єпископ Патарський доручив піклування паствою племінникові. Коли владика повернувся, о. Миколай випросив і для себе благословення на подорож у Святу Землю. Дорогою він передбачив шторм, що загрожував кораблю затопленням. На прохання подорожніх, які зневірилися, він заспокоїв своєю молитвою морські хвилі. За його молитвою ожив один матрос, який упав зі щогли і розбився.

У Єрусалимі прочанин обійшов святині, пов’язані із земним служінням Сина Божого, і вирішив віддалитися в пустелю, але був зупинений Божественним голосом, який велів повернутися на батьківщину. У Лікії Миколай, прагнучи до безмовного життя, вступив до братської обителі, яка називалася Святим Сіоном. Проте Господь знову сповістив його про інший шлях, який чекає на нього. У видінні подав йому Євангеліє, а Пресвята Богородиця – омофор.

Після смерті архієпископа Мир Лікійських Йоана пресвітер Миколай був обраний єпископом (після того як одному з учасників собору, що вирішував обрання владики, у видінні був вказаний цей обранець Божий). Покликаний пасти Церкву в архієрейському сані, святитель Миколай залишався тим же великим подвижником, виявляючи пастві образ лагідності, тепла і любові.

Під час гоніння на християн за імператора Діоклетіана (284–305) єпископ Миколай, ув’язнений разом з іншими християнами, підтримував їх і наставляв твердо переносити муки. Його самого Господь зберіг неушкодженим. Із початком правління імператора Константина, коли гоніння припинилися, повернувся до своєї пастви.

У 325 році святитель Миколай був учасником І Вселенського Собору. На ньому, зокрема, видатні діячі православ’я викривали єресь Арія. У запалі Миколай навіть ударив псевдовчителя у щоку. За це був позбавлений єпископського звання, видворений із засідань собору і посаджений під варту. Проте невдовзі його відновили в святительському сані.

Угодник помер у глибокій старості після нетривалої хвороби 19 грудня 342 року, був похований у соборній церкві міста Мири Лікійські. У 1087 році його мощі перенесено до італійського міста Барі, де вони знаходяться й донині.

Храмове святоцього днявідзначаютьпарафіїв Луцьку, Ківерцях, Горохові, Камені-Каширському, селах Жидичин Ківерецького, Колки, Нічогівка Маневицького, Голишів, Мстишин Луцького районного, Колодяжне Ковельського районного, Борочиче, Звиняче, Охлопів Горохівського, Лахвичі Любешівського деканатів. Парафія в с. Мстишин святкує 15-річчя освячення церкви.

Усі події 19 грудня за єпархіальним календарем –ocьтут.