Церковний календар: що відзначаємо 7 грудня
Цього дня особливо вшановуємо великомученицю Катерину, у двох церквах нашої єпархії – престольний празник.
Свята Катерина, що походила зі знатного роду, народилась в Олександрії (Єгипет) між 287 і 294 рр. Її батько був правителем цього міста. Знатне походження, багатство, краса, розум, освіта – усім цим вона володіла з надлишком.
За житієм, написаним святителем Димитрієм Ростовським, Катерина «вивчила творіння всіх язичницьких письменників і всіх стародавніх поетів і філософів ... добре знала Катерина твори древніх мудреців, але вона вивчила також твори знаменитих лікарів, крім того, вона навчилася всього ораторського і діалектичного мистецтва і знала також багато мов».
Батьки Катерини поспішали видати дочку заміж, женихи один за одним просили її руки. Але дівчина заявила, що погодиться стати дружиною лише того, хто перевершить її в усьому – знатності, багатстві, красі й розумі.
Мати Катерини, таємна християнка, привела її до свого духовного отця, сирійського монаха. Поговоривши з дівчиною, старець вирішив відкрити їй віру в Христа. Він розповів Катерині, що знає Того, Який перевершує її в усьому. Старець дав їй ікону Богородиці з Немовлям Ісусом і навчив молитви, в якій Катерина повинна була попросити Діву Марію показати їй чудесного Жениха – Її Сина. Прохання дівчини було виконане: в ту ж ніч побачила уві сні Діву Марію з Дитятком на руках. Однак Немовля відверталось від Катерини, не бажаючи дивитися на особу, за Його словами, злиденну, потворну, як і будь-яка людина, не омита водами хрещення.
Прокинувшись, засмучена панна пішла за порадою до старця. Освітивши у вірі, чернець охрестив її. Пізні редакції житія святої розповідають, що після цього вона знову побачила вві сні Богоматір із Немовлям, Яке тепер дивилось на Катерину ласкаво і вручило їй перстень на знак заручин із Небесним Нареченим. Після пробудження дівчина виявила перстень у себе на пальці.
Через деякий час до Олександрії на язичницьке свято прибув імператор. Найбільш імовірно, що це був Максимін II Даза. Він увійшов в історію як жорстокий гонитель християн.
Катерина вирішила переконати властителя у помилковості язичницької віри і донести до нього правду про Христа. З цим вона з'явилася в палац – для такої знатної особи то було можливо. Імператор був вражений її красою і розумними промовами, а оскільки сам виявився не готовий до подібного спору, запросив до палацу п’ятдесят наймудріших філософів і риторів, які повинні були переконати дівчину відректися від християнства. Однак Катерина перемогла їх, довівши нікчемність римських богів. Після поразки в диспуті вчені були засуджені до спалення. Перед стратою вони прийняли християнську віру, останки їх були виявлені не зачеплені вогнем, після чого ще багато хто увірував у Христа.
Імператор переконував Катерину відмовитись од віри в Єдиного Бога і принести жертву язичницьким богам. Після рішучої відмови мученицю довго катували, а потім посадили в темницю. Переказ оповідає, що дванадцять днів голуб приносив їй їжу, а потім з'явився Сам Христос в оточенні ангелів, щоб зміцнити перед майбутніми муками.
Дружина імператора, дізнавшись про чесноти Катерини, разом із воєначальником Порфирієм та загоном солдатів уночі таємно відвідала її в темниці. Поспілкувавшись із дівою, всі вони також увірували в Христа.
Для залякування Катерини було виготовлено знаряддя тортур: на вісь насадили чотири дерев'яні колеса, вкритих залізними вістрями. Обертаючись у різні боки, колеса повинні були розтерзати тіло стоячої між ними мучениці. Житіє розповідає про те, як невидима сила зруйнувала цю споруду, колеса розлетілися в різні боки, убивши чимало тих, що прийшли подивитися на страту.
Після цього дружина імператора при всіх викрила свого чоловіка і визнала себе християнкою, а разом із нею Порфирій і його воїни. Усіх їх піддали страшним мукам, а потім обезголовили. Імператриця відома нам як мучениця Августа, хоча це не ім'я, а лише титул. Безбожний імператор зробив ще одну спробу спокусити Катерину – цього разу ласкою. В обмін на зречення від Христа він обіцяв зробити її своєю наложницею або навіть законною дружиною. Максимін славився крайньою розпустою, а Катерина залишалася прекрасною навіть після всіх катувань. Мучениця з обуренням відкинула його домагання, і розгніваний імператор наказав відсікти їй голову мечем.
За переказами, тіло мучениці було віднесено ангелами на вершину гори Синай.
Катерина постраждала за Христа у віці 18 років (між 305 і 312 рр.).
Три століття опісля ченці Преображенського монастиря, збудованого імператором Юстиніаном, підкоряючись видінню, піднялися на гору, знайшли там нетлінні останки святої Катерини – голову і ліву руку (впізнали її по обручці), і перенесли мощі в обитель. Нині вони зберігаються у вівтарі головного храму монастиря Святої Катерини (так став називатися Синайський монастир після перенесення туди цих останків). Ще одна частина мощей (палець) знаходиться в мощевику ікони великомучениці в лівому нефі храму, котра завжди відкрита вірянам для вшанування.
Перші зображення Катерини, що збереглися, відносяться до VIII–IX ст. На православних іконах мучениця традиційно зображається в царському одязі, з вінцем на голові та хрестом у правій руці. Відомі зображення святої, що спирається на колесо, з пальмовою гілкою в руці. Іконографія «Заручення великомучениці Катерини» склалась в XVIII ст. під впливом західних зразків.
Уперше день пам'яті святої згадується в «Типіконі Великої церкви» IX–XI ст. У IX ст. преподобний Феофан Нікейський і монах Вавил створили на честь угодниці кілька чудових пісень, які й понині співають цього дня.
Храмове свято відзначають луцька парафія на вул. Ветеранів і домова церква Свято-Василівського жіночого монастиря на просп. Волі.
Усі події 7 грудня за єпархіальним календарем – ocь тут.
