
Четвер
Преподобного Євфимія Великого (473). Преподобних Євфимія, схимника (XIV), і Лаврентія, затворника (XIII–XIV), печерських, у Дальніх печерах. Мучеників Інни, Пінни і Римми (І–ІІ)...
У день апостола і євангеліста Йоана Богослова митрополит Луцький і Волинський Михаїл очолив Божественну Літургію на рештках однойменної церкви на замковій території.
У проповіді владика говорив про любов, якої навчав великий угодник Божий. Як і неодноразово раніше, архієрей наголосив, що ми повинні навчитися любити і шанувати насамперед себе. А тоді, маючи любов у серці, будемо нести її для світу: для ближнього, своєї сім’ї, Батьківщини.
Із керуючим єпархією молилися, зокрема: декан монастирів архімандрит Константин (Марченко), намісник луцької Хрестовоздвиженської обителі ієромонах Никодим (Смілий), намісник Замкового Свято-Архангельського монастиря ігумен Святополк (Канюка), інше духовенство.
Храм Йоана Богослова тут збудували в 1170-х роках, за князювання Ярослава Ізяславича. У ХІІІ ст. в документах святиня вже згадується як собор, що свідчить про її духовне піднесення.
Після підписання Берестейської унії, коли на луцько-острозькій кафедрі діє єпископ Кирило (Терлецький), храм стає уніатським.
У 1775 р. владика Сильвестр (Рудницький) зініціював перебудову вже ветхої церкви у славний величний собор. Стіни княжого храму розібрали до рівня землі, але раптова смерть ієрарха зупинила роботу. Божий дім так і не відновили. Збереглися тільки залишки фундаменту, які пішли під землю і які розкопали археологи у 80-х роках ХХ ст.