
Святителя Павла, Патріарха Константинопольського, сповідника (350). Преподобного Луки, економа Києво-Печерського, в Ближнiх печерах (ХІІІ)...
У проповіді владика, зокрема, наголосив: коли настав новий етап у справі спасіння людства і стало замало жертвувати Всевишньому голубів і ягнят – цього прообразу жертви Христової, прийшов на землю як Людина Сам Син Божий. Він втілюється, служить людям і страждає на хресті – й така Його жертва угодна Творцеві. Спаситель учинив багато чудес: ходив по морю, воскресив Лазаря тощо, і Церква вшановує ці дивовижні вчинки, але Його преображення – вшановуємо ще більше. Адже диво, що сталося того дня, якого не змогли тоді зрозуміти й присутні апостоли, представляє всю сутність Ісуса: Його Божественність і людськість, а це було необхідно для подолання прокляття, яке лежало на людстві з часів Адамових. Преображення – це ознака майбутньої зміни природи людини, відновлення зв’язку з Богом, перемоги над смертністю.
На це свято в нашому народі прийнято приносити для освячення в храмах «перші плоди», подібно як то було в старозавітні часи. Всевишньому ми приносимо нашу працю – на ланах, у садах, що необхідно для поповнення наших тіл енергією, а головне – працю над своїми душами, зазначає високопреосвященний.