24 липня – Рiвноапостольної Ольги, великої княгині Київської

Як подає нам єпархіальний календар, храмові свята матимуть церкви Рівноапостольної княгині Ольги в Луцьку, Ківерцях та в селі Залісці Рожищанського деканату.

Чи були серед апостолів жінки? Церква відповідає впевнено: так! Шістьох святих Церква називає рівними апостолам: це Марія Магдалина, Фекла, Апфія, Єлена Візантійська, Ніно Грузинська та наша співвітчизниця – Ольга Руська, Реґіна Ругорум – тобто королева русичів, як зве її стародавній латинський літопис.

Зміст апостольського подвигу святої Ольги розкрито у тексті її величання: «Величаємо тебе, як зорю ранішню, що в землі нашій засяяла, і світло віри Православної народу твоєму провістила».

Історики і до сьогодні сперечаються над багатьма сторінками її біографії. Однак головним залишається те, що саме вона була бабусею великого князя Володимира Святославича, і саме її онук охрестив Русь.

За версією одного з істориків, молода князівна була спадкоємицею Миколая-Аскольда, одного з перших християн серед Київських градоправителів. Запам’ятали люди її хоробрість і великий розум. Полюбили її за мудрість і справедливий суд. І шляхетною була княжна, і близькою та простою водночас. І була вона справжньою жінкою, хоча життя ставило перед нею по-справжньому чоловічі дилеми. Коли в 945 році від руки обурених древлян, незгодних із податковою політикою Київського князя, жорстоко загинув її чоловік Ігор, Ольга ясно зрозуміла: від непокараної крові маленький хижак стане сміливіший, збере зграю та спробує захопити її дім, а її дитину – знищити. І вона почала діяти, за всіма законами військового часу та тієї жорстокої епохи.

Далі була розбудова Київської держави, за що Ольга отримала в народі ймення мудрої. Саме вона була автором першої адміністративної реформи, відповідно до якої різнобарвні племена згуртувалися навколо Києва, а землі розділились на чіткі округи.

У 955 році вона приймає хрещення в Константинопольському соборі Святої Софії. За літописами, її хрестить сам Патріарх, а хрещеним батьком стає Візантійський імператор. Відтоді княгиня стає Богомудрою, адже розуміє: шлях у майбутнє Русі лежить через проповідь Євангелія, Хрещення та духовну просвіту. Біллю до смерті залишалося те, що син Святослав не пішов за нею, відмовившись заради військової слави та авторитету серед воїнів-язичників приймати християнство.

Найзаповітніша мрія Ольги втілилась в житті вихованого нею онука, який увійде в нашу історію, як Володимир Ясне Сонечко, Хреститель Русі.

Після святого Хрещення Ольга прожила трохи більше десяти років. Вона померла в 969 році і була похована за християнським обрядом. Онук переніс її мощі в знамениту Десятинну церкву Успіння Пресвятої Богородиці, перший кам’яний храм Давньоруської держави. У 1547 році велику княгиню зарахували до лику рівноапостольних святих.